Бірчак Володимир Іванович [12.03.1881, с. Любинці, тепер Стрийського р-ну Львівської обл. – 21.09.1952, Озерлаг, м. Тайшет, Росія] – письменник, літературознавець, критик, педагог, громадсько-освітній діяч, журналіст, редактор.
Варіант правопису прізвища: Бирчак.
Псевдоніми і криптоніми: Осип Бірчан, Володимир Б., В. Вуйко, Степан Зубок?, Козак Мамариґа, Н. А. Коліні, Контрапункт, Панько з Доманинець, Старий Батько, Стефан Повій, О. Подорожній?, Ужгородський?, Учитель, Nemo; (б), В., В. Б., Др. В. Б., К. М.?, О. Б.?
Народився у родині греко-католицького священника Івана та Марії Бірчаків. Упродовж 1893–1900 рр. навчався в Українській академічній гімназії у Львові. Після завершення вступив на правничий факультет Львівського університету. Водночас у 1901–1902 рр. навчався на філософському і правничому відділах Яґеллонського університету у Кракові. Впродовж 1902–1904 рр. студіював на філософському факультеті Львівського університету. Належав до літературної групи «Молода Муза». Після складання вчительських іспитів 1905 р. здобув право викладати українську мову як основну і класичні мови як допоміжний предмет у гімназіях і реальних школах. Викладав грецьку та українську мову у гімназіях Львова, Дрогобича, Самбора.
Під час Першої світової війни воював у лавах Українських січових стрільців (мав звання старшини). 1918 р. був обраний делегатом Української Національної Ради ЗУНР від Української соціал-демократичної партії. Був заступником голови Державного нафтового комісаріату в Дрогобичі у 1918–1919 рр.
Через військові події 1919 р. переїхав до м. Кам’янець-Подільський, де був доцентом новозаснованого університету. Згодом емігрував до Бухаресту у Румунії, звідти – до Відня в Австрії. Від 1920 р. жив і працював на Закарпатті, де розгорнув активну діяльність у царині шкільництва. Упродовж 1920–1924 рр. працював у шкільному відділі, але у вересні 1924 р. його звільнили з роботи і перевели на посаду вчителя до Мукачівської гімназії. Упродовж 1925–1938 рр. викладав українську мову, філософію та античну літературу у гімназії Ужгорода.
Також був активним діячем Пласту – очолював Крайову Пластову Старшину Закарпаття у 1934–1939 рр., був почесним комендантом Пластового Уладу у 1938–1939 рр. Належав до товариства «Просвіта», був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.
Живучи на Закарпатті у 20–30-х рр. ХХ ст., активно займався журналістикою. Упродовж 1938–1939 рр. В. Бірчак брав активну участь у розбудові Карпатської України, працюючи у шкільництві.
1939 р. переїхав до м. Хуст, працював у Міністерстві освіти в уряді Карпатської України. Після окупації угорцями Закарпаття у березні того ж року очолював Українську евакуаційну комісію, одним з останніх виїхав із міста до Праги. Від 1940 р. належав до організації «Українська громада в Німеччині». 1945 р. став директором Музею визвольної боротьби України у Празі.
8 вересня 1945 р. був заарештований у Празі за звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі. 11 січня 1946 р. в Ужгороді Спеціальний суд Закарпатської області засудив 65-річного письменника і громадянина Чехословацької республіки до 20 років тюремного ув’язнення та п’яти років позбавлення громадянських прав. Із Ужгорода був відправлений до Харкова (тут пробув до 4 липня 1946 р.), а потім у табір НКВС на ст. Маріїнськ Красноярського краю, Сиблаг у Кемеровській області та Озерлаг в Іркутській області, у м. Тайшет. Похований на кладовищі ГУЛАГ у с. Новочунка Чунського р-ну Іркутської обл.
Є автором цікавих спогадів про Карпато-Українську державу, низки збірок оповідань, притч та історичних повістей, літературознавчих і історичних праць, упорядником шкільних видань, сотень літературознавчих публікацій, спогадів, критичних статей, рецензій та фейлетонів в українській та чеській пресі.
Редакційно-видавнича діяльність: видавець і співредактор газети «Народъ» (Ужгород) у 1920–1921 рр.; засновник і редактор газети «Українське Слово» (Ужгород) у 1931–1938 рр.; редактор учнівського журналу «Праця і Згода» (Львів) у 1899 р., журналу «Сьвіт» (Львів) у 1906 р.; співредактор місячника «Українська Дійсність» (Берлін) у 1940–1943 рр.; член редакційного колективу газети «Пластун» (Ужгород, Севлюш) наприкінці 1920-х рр.; редактор літературної частини часопису «Підкарпатська Русь» (Ужгород) у 1931 р.
Публікаторська активність: «Вістник», «Громадська Думка», «Діло», «Жало», «Життя і Знання», «Записки Наукового товариства імені Шевченка», «Літературно-Науковий Вістник», «Назустріч», «Наші Дні», «Нові Шляхи» (усі – Львів), «Народъ», «Наш Путь», «Нова Свобода», «Підкарпатська Русь» (усі – Ужгород), «Пластун» (Ужгород, Севлюш), «Просвіта» (Львів), «Пчілка» (Ужгород), «Рідна Школа» (Львів), «Українська дійсність» (Берлін), «Українська Думка», «Українська Рада» (обидві – Львів), «Українське Слово» (Ужгород), «Шляхи» (Львів).
Література: Бабота Л. «Власними руками я гріб проти хвилі». Дукля. Пряшів, 1993. Ч. 4. С. 70–74; Баган О. Українська національна революція в Дрогобичі очима Володимира Бірчака (за матеріалами спогадів в «Літературно-науковому вістнику» і «Вістнику»). Дрогобицький краєзнавчий збірник. Дрогобич, 2017. Вип. 3. С. 171–187; Бірчак В. Лицар-мрійник. Думки і спогади про Василя Пачовського. Наші Дні. 1942. Ч. 7. С. 2; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 45; Габор В. Бірчак Володимир. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1995. Вип. 2. С. 36–40; Іваньо В. Де і коли помер Володимир Бірчак? Карпатський край. Ужгород, 1992. 14 січ.; Карманський П. Володимир Бірчак / Карманський П. Українська Богема. Львів, 1936. С. 57–60; Луців Л. Д-р Володимир Бірчак. Дрогобиччина – земля Івана Франка. Ню Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1973. Т. 1. С. 682–686; Новак С. Творчість Володимира Бірчака 20–40-х років ХХ століття в українському літературному процесі: дис.… канд. філол. наук: спец. 10.01.01. «Українська література». Дрогобич, 2008. 105 с.; Панькевич І. Лист до В. Гнатюка від 8 вересня 1924 р. Науковий збірник Музею української культури в Свиднику. Пряшів, 1969. Т. 4. С. 83; Пап-Пугач С. Пластовий Альманах. Рим, 1976. С. 144–145; Українська преса в Україні та світі ХІХ—ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2009. Т. 2: 1891–1905 рр. С. 212; Львів, 2011. Т. 3: 1906–1910 рр. С. 135; Львів, 2014. Т. 4: 1911–1916 рр. С. 316, 263; Львів, 2023. Т. 8: 1920 р. С. 196–197; Хланта І. В. Володимир Бірчак – прозаїк, літературознавець / Хланта І. В. Літературне Закарпаття у ХХ ст.: біобібліогр. покажч. Ужгород, 1995. С. 57–61.
Електронні ресурси: Ребрик А. Бірчак Володимир, громадський та політичний діяч. Історія Пласту – 100 Кроків – історичний пластовий блог. https://100krokiv.info/2015/02/plastova-molytva-volodymyra-birchaka/ (дата звернення: 24.05.2025); Ребрик А. Справа № 16. В. Бірчак. Історія Пласту – 100 Кроків – історичний пластовий блог. https://100krokiv.info/2011/03/sprava-16-v-birchak/ (дата звернення: 24.05.2025).
Світлина: Наріжний С. Українська еміґрація: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Прага, 1942. Ч. 1. С. CCXXV.
Василь Ґабор
Опубліковано: 25.05.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Ґабор В. Бірчак Володимир. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/birchak-volodymyr/ (дата звернення: 00.00.0000).
