Ковжун Павло Максимович [03.10.1896, с. Костюшки, тепер Овруцького р-ну Житомирської обл. – 15.05.1939, м. Львів] – редактор, критик, мистецтвознавець, живописець, графік.
Псевдоніми: Їжак, Їжакевич, М. Пеньковська, Марія Пеньковська, М. Половчанський, П. Тамарин, К. Фосняк, М. Фосняк, Холмщанин, Nemo; А. Б., К., М. П-а, П., п. к., П. К., П. К-н , ПК, П. М., П. М. К., Т-н.
Народився у сім’ї лікаря Максима Ковжуна та Марії з дому Пеньковської. Дитинство пройшло на Київщині – навчався у комерційній школі в м. Васильків, згодом – у гімназії в м. Біла Церква. Юність провів в Ак-Мечеті у Криму. Навчався у Київському художньому училищі на відділі малярства, очолював спілку школярів середніх класів.
1915 р., після закінчення училища, був мобілізований до російської армії. Опинився на Румунському фронті, був двічі поранений.
До Києва повернувся на початку 1918 р., записався до майстерні при новозаснованій Українській академії мистецтв. Був співорганізатором видавничого осередку «Ґрунт». Згодом працював в інформаційному бюро Сірої дивізії. Політична ситуація (прихід до влади Гетьмана Павла Скоропадського) змусила його наприкінці 1918 р. переїхати до Конотопа. Брав участь у бойових діях проти Першої радянської української дивізії. У квітні 1919 був учасником боїв на польському фронті.
Улітку 1920 р. разом з іншими українськими вояками перейшов Збруч, оселився у Станиславові. Після поразки Армії Української Народної Республіки перебував у таборі для інтернованих вояків Армії УНР у Пикуличах (тепер – Польща), наприкінці 1921 р. переїхав із дружиною Тамарою до Львова.
Поринув в активну громадсько-культурну та редакційно-видавничу діяльність. 1922 р. був одним з організаторів та активним членом Гуртка діячів українського мистецтва. 1931 р. став ініціатором і співзасновником Асоціації незалежних українських мистців.
1937 р. перебував у Німеччині, читав лекції в Українському науковому інституті в Берліні. Після повернення намагався відновити редакційно-видавничу діяльність, однак матеріальні труднощі й стан здоров’я стали цьому на заваді. Помер від ускладнення запалення легень.
Виконав художнє оформлення обкладинок місячників «Культура», «Маски», «Митуса», «Нова Генерація», «Нові Шляхи», «Поступ», «Світ Дитини», «Україна», «Українське Юнацтво», «Український Пасічник», розробив логотипи для часописів «Вісник Культури і Життя», «Дзвін», «Маяк», «Молода Україна», «Огни», «Світ Дитини», «Сільський Господар», «Сяйво» та ін. Працював карикатуристом у журналах «Зиз», «Маски». У пресі виступав із численними аналітичними і критичними статтями, рецензіями на теми українського і європейського мистецтва, суспільно-політичного і громадського життя.
Редакторсько-видавнича діяльність: відповідальний редактор нелегального журналу «Голос Юнака» (Київ), літографічного «Бюлетеня [Гуртка діячів українського мистецтва]» (Львів), щоденника «Голос Времени» (Ясси), «Вісника Національно-Обласних Комісарів Румфронту» (Ясси), неофіційної частини часопису «Бюро Народніх Повідомлень» (Київ); видавець і відповідальний редактор газети «Україна» (Ясси) у 1917 р., журналу «Мистецтво» (Львів); співвидавець і співредактор фронтової газети «Козацька Думка» (Б. м.), щоденника «Воля» (Конотоп), журналу «Їжак» (Станиславів); член редколегії «Універсального Журналу» (Київ), часопису «Будяк» (Львів), журналу «Митуса» (Львів), двотижневика «Жінка» (Львів).
Публікаторська активність: «Америка» (Нью-Брітен; Філадельфія), «Бюро Народніх Повідомлень» (Київ), «Вісти Українського Наукового Інституту в Берліні» (Берлін), «Вістник Культури і Життя» (Київ), «Вісник Національно-Обласних Комісарів Румфронту» (Ясси), «Воля» (Конотоп), «Голос Времени» (Ясси), «Голос Юнака» (Київ), «Господарсько-Кооперативний Часопис» (Львів), «Громадянка» (Львів), «Дзвін» (Київ), «Діло» (Львів), «Життя і Знання» (Львів), «Жінка», «Їжак» (Львів), «Козацька Думка» (Б. м.), «Літературно-Науковий Вістник» (Львів; Київ), «Літературно-Науковий додаток “Нового Часу”» (Львів), «Маяк» (Київ), «Мистецтво» (Львів), «Митуса» (Львів), «Народне Слово» (Пітсбурґ), «Назустріч» (Львів), «Нова Хата» (Львів), «Новий Час» (Львів), «Нові Шляхи» (Львів), «Огни» (Київ), «Рідний Край» (Львів), «Свобода» (Львів; Відень; Станиславів), «Сьогочасне й Минуле» (Львів), «Сяйво» (Київ), «Україна» (Станиславів), «Україна» (Ясси), «Українське Мистецтво» (Львів), «Українське Слово» (Станиславів; Кам’янець-Подільський), «Універсальний Журнал» (Київ), «Час» (Львів); «Biuletyn Polsko-Ukraiński» (Варшава), «Ukrainische Kulturberichte» (Берлін).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст.: Львів, 2023. С. 186 –187; Вдовичин І., Передирій В. Ковжун Павло Максимович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1995. Вип. 2. С. 96–98; Галушко М. Українські часописи Станіслава (1879–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2001. С. 165; Епіграми Бутумбаса / упоряд. Олесь Федорук. Київ: Видавництво М. Коця, 1995. С. 76; Ласовський В. Пабльо Ковжун. Назустріч. 1935. Ч. 7. 1 квіт. С. 1–2; Музика Я. Павло Ковжун – товариш. Жінка. 1939. Ч. 11/12. С. 5; Павло Ковжун. Творча спадщина художника: матеріали, біобібліогр. довід. / упоряд.: Іван Мельник, Роман Яців. Львів, 2010. С. 12, 241–246; Середа О. Павло Ковжун – редактор і видавець: вдалі проекти і нереалізовані задуми. Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника: зб. наук. пр. Львів, 2017. Вип. 9(25). С. 150–160; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2022. С. 219–220; Українська преса в Україні та світі XIX–XX ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук, М. М. комариця, Н. М. Кулеша. Львів, 2019. Т. 5: 1917 р. С. 173; Львів, 2020. Т. 6: 1918 р. С. 99, 319.
Світлина: Львів: Літературно-мистецький збірник: В 700-ті роковини заснування Княжого города. Філадельфія; Київ, 1954.
Оксана Середа
Опубліковано: 11.01.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Ковжун Павло. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/kovzhun-pavlo/ (дата звернення: 00.00.0000).
