Ласовський Володимир Созонтович [03.07.1907, с. Сороки, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 11.11.1975, м. Нью-Йорк, США] – редактор, публіцист, критик, театрознавець, художник, педагог.
Псевдоніми: В. Л., В. Лас., Лас., лас., Ласов.
Народився у сім’ї народного вчителя Созонта Ласовського та Антоніни з дому Дудзік. Упродовж 1915–1919 рр. родину вимушено евакуювали на Донбас, де батько вчителював у Бахмуті. Після повернення до Галичини навчався у гімназії в Бучачі, яку закінчив 1927 р. Згодом студіював у Мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові, а після її завершення 1933 р. стажувався у Модерній академії Фернана Леже у Парижі.
1932 р. був одним з організаторів творчої молодіжної групи «Руб» у Львові. Того ж року вступив до Асоціації незалежних українських мистців.
Упродовж 1939–1941 рр. працював в Інституті народної творчості. Під час німецької окупації Львова очолював Спілку українських образотворчих мистців, Кабінет декоративно-прикладного мистецтва Інституту народної творчості, заснував Театр малих форм.
1944 р. виїхав до Австрії, перебував у таборах – у Куфштайні був директором табірного театру, у Ляндеку викладав у таборовій мистецькій школі. 1946 р. переїхав до Парижа, був головою Українського товариства прихильників мистецтва. 1948 р. емігрував до Аргентини, оселився в Буенос-Айресі, де співорганізував театральну студію. 1959 р. перебрався до США.
Оформлював обкладинку журналу «Дажбог».
Редакторсько-видавнича діяльність: член редакційної колегії часопису «Карби» (Львів), журналу «Дажбог» (Львів) у 1934 р.
Публікаторська активність: «Арка» (Мюнхен), «Вісник» (Нью-Йорк), «Гомін України» (Торонто), «Дажбог» (Львів), «Естафета» (Нью-Йорк; Торонто), «Звено» (Інсбрук), «Карби» (Львів), «Ми» (Варшава), «Мистецтво» (Львів), «Назустріч» (Львів), «Овид» (Буенос-Айрес; Чикаго), «Свобода» (Джерсі-Сіті; ін.), «Українські Вісти» (Львів).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів та криптонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 231; Володимир Ласовський / ред. Мирослава Ласовська-Крук. Торонто, 1980. С. 23, 25, 28; Волошин Л. Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові: біограф. слов. учнів. Львів, 1998. С. 38–39; Головата Л. Літературно-мистецька періодика і збірники української европейської еміграції другої половини 1940-х років: бібліогр. довід. Львів, 2019. С. 79, 124; Головацький І. Ласовський Володимир. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2001. Вип. 8. С. 164–165; Дроздовська О. Володимир Ласовський – популяризатор українського мистецтва. Мистецька культура: історія, теорія, методологія: тези доп. VII Міжнар. наук. конф. (Львів, 30 вересня 2019 р.). Львів, 2019. С. 138–141; Козак-Еко Е. Торги у четверги. Сучасність. 1984. № 9. С. 58; Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж.: у 2 т. Львів, 2007. Т. 1: А–М. С. 460, 552; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 239.
Cвітлина: Володимир Ласовський: Альбом. Торонто, 1980. С. 33.
Оксана Середа
Опубліковано: 11.01.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Ласовський Володимир. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/lasovskyy-volodymyr/ (дата звернення: 00.00.0000).
