Річинський Арсен Васильович [12.06.1892, с. Тетильківці, тепер Кременцького р-ну Тернопільської обл. – 13.04.1956, м. Кзил-Орди, Казахстан] – видавець, редактор, публіцист, лікар, композитор, краєзнавець, церковний, культурно-просвітницький і громадський діяч.
Псевдоніми: Володимирчанин, Не Чіпка, М. Чорний.
Народився у сім’ї диякона Василя та Віри Річинських. Початкову освіту здобув у рідному селі, після чого навчався у Клеванській духовній школі, Кременецькій гімназії та Житомирській духовній семінарії. У 1911 р. вступив на медичний факультет Варшавського університету. З початком Першої світової війни продовжив студіювати медицину у Київському університеті. Під час студентських років брав активну участь у громадському житті, зокрема організовував музичні та літературні вечори, редагував рукописні часописи та стіннівки.
Після завершення навчання до березня 1920 р. працював у повітовій лікарні міста Ізяслав (тепер Хмельницька обл.). Поєднував професійну діяльність із громадською та видавничо-редакційною роботою, вів курси українознавства в Острозі. У 1917 р. обраний головою повітового земства.
Згодом переїхав на Волинь. До початку Другої світової війни жив і працював за фахом спочатку у селі Тростянець, пізніше – у місті Володимир-Волинський. Брав участь у діяльності українських товариств, зокрема «Просвіти», «Рідної Хати», «Українського волинського об’єднання», Організації українських націоналістів. Заснував «Пласт» на Волині, волинську філію товариства «Відродження» та видавництво у Володимирі-Волинському. Ініціатор руху за створення Української автокефальної православної церкви: у 1927 р. був співорганізатором й учасником українського народного церковного з’їзду у Луцьку, очолив Український церковний комітет і став членом митрополичої ради у Варшаві (1928 р.). У 1929 р. підданий анафемі за боротьбу за незалежність української Церкви та українізацію богослужінь (скасована у 1930 р.).
Переслідувався польською та радянською владою. У другій половині 1930-х рр. двічі ув’язнювався в концтаборі Береза Картузька. У 1940 р. заарештований радянськими спецслужбами, а 1942 р. засуджений до десяти років виправно-трудових таборів. Від 1949 р. перебував на спецпоселенні в Казахстані, де й помер. У 2006 р. його останки перепоховані на міському кладовищі Тернополя.
Автор численних книг, брошур релігієзнавчого, краєзнавчого, історичного та культурологічного змісту, збірників українських церковних співів і колядок, перекладу українською мовою «Парастасу», ін. На шпальтах пресових видань публікував статті, присвячені «Пласту», Національно-визвольним змаганням 1917–1921 рр., питанням церковного життя, медицини, просвітницького і пропагандистського спрямування, фейлетони, гуморески.
Редакторсько-видавнича діяльність: співредактор газети «Нова Дорога» (Ізяслав); співзасновник і редактор журналу «На Варті» (Володимир-Волинський); співвидавець та редактор журналу «Рідна Церква» (Володимир-Волинський); видавець і редактор журналу «Наше Братство» (Володимир-Волинський).
Публікаторська активність: «Вістник», «Діло», «Життя і Знання», «Ілюстрована Газета», «Літературно-Науковий Вістник» (співробітник), «Літопис Червоної Калини» (усі – Львів), «На Варті» (Володимир-Волинський), «Наша Батьківщина» (Львів), «Нова Дорога» (Ізяслав), «Шлях» (Луцьк); «Здоровье Казахстана».
Література: Гудима А. Харизма Арсена Річинського. Тернопіль, 2008. 144 с.; Гуцаленко Т. Річинський Арсен. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1994. Вип. 1. С. 157–159; Дрозд В. Арсеній Річинський – волинський церковний діяч. Волинський Благовісник: богословсько-історичний науковий журнал… Луцьк, 2013. № 1. С. 207–220; Закрівецький М. [Романюк М.]. Річинський Арсен Васильович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2005. Вип. 13. С. 465–466; Катола О. Річинський Арсен Васильович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2008. Вип. 15. С. 319–321; Кравчук О. Арсен Річинський: маловідомі сторінки біографії. Україна – Європа – Світ: міжнародний зб. наук. праць. Тернопіль, 2018. Вип. 21. С. 239–248; Кравчук О. Р. Громадсько-політична і культурно-просвітницька діяльність Арсена Річинського (1892–1956): дис. … канд. іст. наук [рукоп.]. Тернопіль, 2021. 310 с.; Павлюк І. Українські часописи Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя (1917–1939): анот. покажч. Львів; Луцьк, 1997. С. 71, 72, 86; Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. дослідж. У 3 т. Т. 1: 1848–1900 рр. Львів, 2001. С. 679, Т. 3. Кн.1: 1920–1928 рр. Львів, 2001. С. 742, Т. 3. Кн. 2: 1921–1939 рр. С. 340, 377, 684; Скакальська І. Історія України в особах: волинська сторінка міжвоєнного періоду ХХ ст. Київ, 1997. С. 57–63; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук, М. М. Комариця, Н. М. Кулеша. Львів, 2020. С. 199.
Електронні ресурси: Вознюк О. Арсен Річинський: святий та грішний борець за українську церкву. Район. Історія. 25 червня 2024. https://history.rayon.in.ua/topics/717197-arsen-richinskiy-svyatiy-ta-grishniy-borets-za-ukrainsku-tserkvu (дата звернення: 18.03.2025); Іваннікова Л. В. Річинський Арсен Васильович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія. https://esu.com.ua/article-886566 (дата звернення: 18.03.2025); Кралюк П. Арсен Річинський (1892–1956) – борець за Україну й українську церкву. Радіо Свобода. 12 квітня 2021. https://www.radiosvoboda.org/a/arsen-richynsky-ukrayinska-tserkva/31195485.html (дата звернення: 18.03.2025); Річинський Арсен Васильович. https://uk.wikipedia.org/wiki/Річинський_Арсен_Васильович (дата звернення: 18.03.2025); Річинський Арсен, організатор Пласту на Волині. Істрія Пласту. https://100krokiv.info/2017/06/richynskyj-arsen-orhanizator-plastu-na-volyni/ (дата звернення: 18.03.2025); Які газети читали володимирчани сто років тому. Буг. 3.04.2020. https://bug.org.ua/article/yaki-hazety-chytaly-volodymyrchany-sto-rokiv-tomu-413480/ (дата звернення: 18.03.2025).
Світлина: Кралюк П. Арсен Річинський (1892–1956) – борець за Україну й українську церкву. Радіо Свобода. 12 квітня 2021. https://www.radiosvoboda.org/a/arsen-richynsky-ukrayinska-tserkva/31195485.html (дата звернення: 18.03.2025).
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 18.03.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Річинський Арсен. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/richynskyy-arsen/ (дата звернення: 00.00.0000).
