Струтинська Марія Василівна [09. 09. 1897, м. Долина, тепер Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 05.05.1984, м. Філадельфія, США] – редакторка, журналістка, письменниця, перекладачка, громадсько-політична діячка.
Дівоче прізвище: Навроцька.
Псевдоніми та криптоніми: Марко В., Марська, Віра Марська, В. Марська, Мурка, М. Терен; М. С., м. с., М. С-ка, М. С…ка, Марія С…ка.
Народилася у сім’ї греко-католицького священника Василя Навроцького та Меланії з дому Радзикевич. Початкову освіту здобувала в Долині, а після переїзду родини до Бережан – у Бережанській гімназії. Коли родина оселилася у Станиславові, навчалася у виділовій школі, після закінчення якої вступила до учительської семінарії.
На початку 1914 р. разом із батьками виїхала до Відня, де була прийнята до 6-го класу гімназії. Після повернення до Станиславова склала іспит зрілості в учительській семінарії. 1922 р. одружилася із журналістом Михайлом Струтинським і переїхала до Львова.
Згодом студіювала французьку мову в Українському таємному університеті у Львові. У 1930-х рр. працювала вчителькою у народній школі Сестер Василіянок.
Від 1919 р. активно занурилася в громадську роботу – стала співзасновницею Союзу українок. Того ж року очолила просвітньо-шкільну секцію при головному виділі Союзу українок, входила до складу товариства «Сільський Господар». У 1923 р. стала співзасновницею кооперативу «Українське Народне Мистецтво». Також належала до виділу «Рідної Школи» та управи львівської філії «Просвіти». У 1929 р. – господарська референтка виділу Союзу українок. У 1934 р. була однією з організаторок Світового жіночого конгресу у Станиславові. Окрім громадської діяльності, також реалізовувалася як журналістка та редакторка.
Від квітня 1940 р. до кінця червня 1941 р. працювала в літературному музеї Івана Франка. Під час німецької окупації заробляла журналістською працею.
У березні 1944 р. разом із працівниками редакцій часописів «Українського Видавництва» евакуювалася на Лемківщину, до с. Жеґестова коло Криниці (тепер – Республіка Польща). Влітку 1944 р. разом із матір’ю емігрувала до Австрії, перебувала у таборі для переміщених осіб у м. Ляндек.
1949 р. разом зі старенькою мамою переїхала до США, осіла у Філадельфії. Аби заробити на життя, працювала на фабриках, у поштовому відділенні. Водночас відновила громадську активність. Стала членкинею управи Товариства українських письменників «Слово».
Похована на українському католицькому цвинтарі святої Марії у передмісті Фокс Чейз, поблизу Філадельфії.
Є авторкою повісті «Буря над Львовом» (1952), п’єс «Американка» (1973), збірки оповідань «Помилка д-ра Варецького» (1963), спогадів «Далеке зблизька» (1975). У пресі публікувала статті літературознавчої та мистецької тематики, дописи на теми жіночого руху, нариси, огляди, есе, інтерв’ю, рецензії на книги, вистави, концерти.
Редакторсько-видавнича діяльність: співзасновниця журналу «Нова Хата» (Львів) у 1925 р.; відповідальна редакторка журналів «Українка» (Львів) у 1937–1939 рр., «Світ Українки» (Львів) у грудні 1938 р.; співредакторка місячника «Наші Дні» (Львів) у грудні 1941 р. – червні 1944 рр.; членкиня редколегії газет «Українські Щоденні Вісти» (Львів) у червні–серпні 1941 р., «Львівські Вісті» (Львів) у вересні–листопаді 1941 р., журналу «Нотатки з мистецтва» (Філадельфія) упродовж 1963–1983 рр.; редакторка сторінки «Жіночі Вісті» газети «Новий Час» (Львів) у 1934 р.
Публікаторська активність: «Вістник», «Дзвони», «Діло», «Жінка» (усі – Львів), «Жіноча Доля» (Коломия), «Жіночий Вістник», «Львівські Вісті» (обидва – Львів), «Наше Життя» (Філадельфія, Нью-Йорк), «Народня Просвіта», «Наші Дні», «Новий Час» (усі – Львів), «Нотатки з мистецтва» (Філадельфія), «Рідна Земля» (Львів), «Самбірські Вісті» (Самбір), «Світ Українки»(Львів), «Сучасність» (Мюнхен, Ньюарк, Київ), «Українка» (Львів), «Українські Вісті» (Сокаль), «Українські Щоденні Вісти» (Львів), «Червона Калина» (одноднівка; Львів).
Література: А. Г. Г. [Горбач А.] Мінорні нариси про чутливі серця. Сучасність. 1963. № 12. С. 116–117; Астапцева Х. А. Ґенеза «Жіночої Сторінки» крізь призму моди та фемінізму (на матеріалах газети «Новий Час» (1926–1939 рр.)). Наукові записки Інституту журналістики. Київ, 2019. Т. 1. С. 104; Бережанська гімназія. Сторінки історії. Ювілейна книга / упоряд. Надія Волинець. Бережани; Тернопіль, 2007. С. 710; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів та криптонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 375; Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж.: у 2 т. Львів, 2007. Т. 1: А–М. С. 207, 246, 265; Л. Б. Марія Струтинська. Українка в світі. Детройт. 1976. Ч. 4. С. 19–20; Падох Я. Стрийські журналісти. Стрийщина: Історично-мемуариний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнітівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Ню Йорк, Торонто, Париж, Сидней, 1990. Т. 2. С. 147; Померла письменниця Марія Струтинська. Екран. Чикаґо, 1984. № 128/129/130. С. 18; Середа О. Журнал «Наші Дні» (1941–1944 рр.): літопис українського культурного життя під окупацією. Пресознавство. Press Studies. Львів, 2024. Вип. 4. С. 147; Струтинська М. Літературно-мистецький Львів крізь призму журнала «Наші дні». Сучасність. 1961. Ч. 10. С. 37–38, 45; Тарнавська М. Інтерв’ю з Марією Струтинською. Наше Життя. 1977. Ч. 8. С. 10–12; Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упорядк. В. А. Просалової. Донецьк, 2012. С. 417–418; Українські періодичні видання для жінок в Галичині: анот. покажч. / уклад. В. А. Передирій. Львів, 1996. С. 170–171; Ювілейна книга Української академічної гімназії у Львові (На 100-річчя першого українського іспиту зрілости 1878–1978) / упоряд. Мирослав Харина, Михайло Караман. Філядельфія, 1982. Ч. 2. С. 65.
Електронні ресурси: Шевелєва М. Марія Струтинська. Подвижницька праця інтелігентних жінок. Український інтерес. 2025. 9 верес. https://uain.press/blogs/mariya-strutinska-podvizhnitska-pratsya-inteligentnih-zhinok-1334121 (дата звернення: 24.11.2025).
Світлина: Гнатюк О. Відвага і страх. Київ, 2015. с. 297.
Оксана Середа
Опубліковано: 25.11.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Струтинська Марія. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/strutynska-mariia/ (дата звернення: 00.00.0000).
