Утриско Мирон Тадей Олександрович [30.08.1908, м. Львів – 02.09.1988, м. Філадельфія, США] – журналіст, публіцист, редактор, правник, культурний і громадський діяч.
Псевдонім і криптонім: Пінґвін; МУ.
Пластове пседо: Пінґвін.
Навчався в Українській академічній гімназії та Вищій школі закордонної торгівлі у Львові. Вивчав право і дипломатію у Львівському університеті, який закінчив 1934 р. зі ступенем магістра права.
Здобувши фахову освіту, відкрив приватну адвокатську практику у Львові, а згодом – її філію в Турці. Працював правником у газеті «Новий Час» (Львів). Водночас брав активну участь у діяльності українських громадських інституцій.
Під час навчання у гімназії вступив до Пласту: був членом гуртка «Пугач» при 43 Пластовому курені імені Ярослава Осмомисла. Згодом належав до української студентської корпорації «Чорноморе» (в червні 1948 р. у Реґенсбурзі його обрано головою Булави цієї інституції). З 1932 р. певний час очолював управу Товариства «Відродження», був одним з організаторів його філій. Засновував на Бойківщині читальні, кооперативи, відділи та секції товариств «Просвіта», «Сільський Господар», «Бескид», «Сокіл», Карпатського лещетарського клубу, пластові курені. Був організатором і провідником Організації українських націоналістів (ОУН) на Турківщині; зокрема 1932 р. заснував осередок ОУН у м. Турка.
Через активну політичну позицію зазнав переслідувань з боку польської влади: у 1939 р. був ув’язнений у львівській тюрмі «Бригідки», а згодом утримувався в концентраційному «Береза Картузька».
Після звільнення, з початком Другої світової війни, повернувся до Львова. Під час радянської окупації переховувався, а в роки німецької – обіймав посаду персонального референта в Уряді праці у Львові (впродовж 1941–1944 рр.), був активним учасником українського громадського життя.
Від 1944 р. проживав у м. Ґмюнд (Австрія) та працював у місцевій біржі праці. У 1945 р. переїхав до Німеччини, жив у містах Пассау, Реґенсбурґ і Амберґ. Брав участь в організуванні таборів для переміщених осіб й діяльності багатьох українських організацій, став одним із повітових провідників ОУН в Німеччині. Був співзасновником Українського допомогового комітету, Українського Червоного Хреста та членом управи табору в Реґенсбурзі. У 1946 р. належав до кола засновників 4-го куреня Уладу Пластунів Сеньйорів «Характерники», а в березні 1948 р. був обраний його курінним та залишався на цьому посту впродовж наступних сорока років. 1948 р. став співробітником Міжнародної організації у справах біженців (International Refugee Organization, IRO) та членом і заступником голови українського відділення Християнської організації молодих чоловіків (Young Men’s Christian Association, YMCA) в Реґенсбурзі.
У 1950 р. емігрував до США й оселився у м. Філадельфія. Брав активну участь в патріархальному русі. Того ж року заснував радіопрограму ім. Шевченка, був її власником і керівником до 1976 р. Належав до Союзу Українців католиків «Провидіння», Наукового товариства імені Шевченка, Організації оборони чотирьох свобід України (голова 6-го молодого відділу), Антибільшовицького блоку народів (голова станиці у Філадельфії), Українського конгресового комітету Америки (член краєвої ради), Союзу українців Америки «Самопоміч», Товариства українських студентів-католиків «Обнова», Українського спортивного осередку «Тризуб», Пласту, інших українських товариств й організацій у США. У 1967 р. став співзасновником Товариства «Бойківщина» та довголітнім головою його управи, а у 1980 р. – Комітету колишніх жителів Оселі Реґенсбурґ.
Був видавцем, головним редактором, співукладачем видань «Гетьман Петро Сагайдачний», «Бойківщина» (1980), «Відень 1863 р. Козаки і Кульчицький» (1983), «Юрій Франц Кульчицький і козаки, герої віденської перемоги в 1683 р.» (1983), «Utrysko Family Heritage Book» (1984).
Володів готелем «Одеса» у м. Вайлдвуд-Крест (штат Нью-Джерсі, США). Займався благодійною діяльністю, зокрема пожертвував кошти на іконостас для церкви св. Миколая у Філадельфії.
Похований на Українському цвинтарі св. Марії у Фокс-Чейзі (штат Пенсильванія, США).
Нагороджений пластовим Орденом св. Юрія в сріблі. У 1997 р. вшанований відкриттям пам’ятної таблиці в м. Турка. На його честь засновано щорічний літературно-краєзнавчий конкурс імені М. Утриска та Бойківську літературну премію імені М. Утриска.
Автор книг «Нотатки з дороги» (1981), «Кіш пластунів у Філядельфії» (1982), брошур «Що таке “Провидіння”», «Гри і забави в пластовій домівці», «Єпископ-Піонер», ін., словникових гасел до Енциклопедії українознавства. У пресі публікував статті на історичні, етнографічні, кооперативні, пластові теми, а також про визначних українських культурних і громадсько-політичних діячів, подорожні нариси, кореспонденції про діяльність товариства «Бойківщина» тощо.
Редакторсько-видавнича діяльність: ініціатор заснування бюлетеня «Сеніорська Ватра» (Реґенсбурґ, Мюнхен) у 1947 р.; засновник і редактор пластового бюлетеня «Інформаційні Листки» (Реґенсбурґ, Філадельфія) у 1949–1959 рр.; співзасновник, головний редактор та адміністратор журналу «Літопис Бойківщини» (Філадельфія) у 1977–1988 рр.
Публікаторська активність: «Америка» (Нью-Брітен, ін.), «Інформаційні Листки» (Реґенсбурґ, Філадельфія), «Літопис Бойківщини» (Філадельфія), «Пластовий Шлях» (Торонто); інші пластові часописи, які виходили в таборах для переміщених осіб в Німеччині та США.
Література: Бончук В. Відбувся літературний конкурс ім. Мирона Утриска. Свобода, Джерсі-Ситі, 2007. Ч. 45. С. 23; Борецький М., Лужницький О. Утриско Мирон. Енциклопедія Української Діяспори. Нью-Йорк; Чікаґо, 2018. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 3: С–Я. С. 305–306; Кавка-Мамай М. Був вірним своїм обітам. Літопис Бойківщини. Філадельфія, 1989. Ч. 1/49(60). С.11–15; [Клепсидра]. Свобода. Джерсі-Сіті, 1988. Ч. 174. С. 3; Ковтун В. Планета наукових звершень академіка Ореста Фурдичка. Нарис про здобутки вченого. Київ, 2017. С. 434–435; Кравців І. Св. п. мґр Мирон Утриско – пластун. Літопис Бойківщини. Філадельфія, 1989. Ч. 1/49(60). С. 9–11; Помер Мирон Утриско. Пробудитель Бойківщини. Літопис Бойківщини. Філадельфія, 1989. Ч. 1/49(60). С. 3–4; Скальчук І. Слово виголошене над могилою мґр Мирона Утриска. Літопис Бойківщини. Філадельфія, 1989. Ч. 1/49(60). С. 7–9; Турецький М. В болючу річницю відходу до вічноси св. п. мґра М. Утриска. Свобода, Джерсі-Ситі, 1989. Ч. 160. С. 3; Ювілейна книга Української академічної гімназії у Львові (На 100-річчя першого українського іспиту зрілости 1878–1978) / упоряд. Богдан Романенчук. Мюнхен; Філядельфія, 1978. С. 475; Encyclopedia of Ukraine. Toronto; Buffalo; London, 1984. Vol. V: St–Z / ed. by D. Husar Struk. P. 545.
Електронні ресурси: Утриско Мирон Олександрович. https://uk.wikipedia.org/wiki/Утриско_Мирон_Олександрович (дата звернення: 16.07.2026).
Світлина: Утриско М. Нотатки з дороги (із записок щоденника). Філядельфія, 1981.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 26.01.2025.
Оновлено: 17.07.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Утриско Мирон. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/utrysko-myron/ (дата звернення: 00.00.0000).
