Залеський Осип [16.04.1892, с. Тростянець Малий, тепер Золочівського р-ну Львівської обл. – 13.03.1984, м. Баффало, США] – видавець, редактор, журналіст, критик, музикознавець, педагог, диригент.
Псевдоніми і криптоніми: О. Жалоба, О. К. Жалоба, Осип Жалоба, О. Жалода; О. Ж., О. Ж. З., О. З., оз, Ос. З., Ос. За., Ос. Зал.
Народився у родині вчителя Степана Залеського та Людвіки з дому Ілевич. Був наймолодшим із п’яти синів. Улітку 1903 р. разом із родиною переїхав до м. Золочів, де вступив до гімназії.
Після закінчення гімназії 1911 р. продовжив студії на філософському відділі Львівського університету, де вивчав природознавство, географію, а з третього курсу – ще й музикологію. Згодом студіював фортепіано й вищі теоретичні предмети у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка, а також теоретичні предмети у консерваторії Галицького музичного товариства.
Із 1912 р. почав активно виступати у пресі. 1913 р. був співзасновником музичного видавництва «Ліра».
Із початком Першої світової війни разом із мамою та двома братами переїхав до Відня, де продовжив музичні студії у Віденському університеті. Водночас студіював курс гармонії та гри на фортепіано у приватній музичній школі Кайзера. Вступив до студентського товариства «Січ», відновив у Відні музичне видавництво «Ліра».
Восени 1916 р. був мобілізований до австрійського війська, опинився на військовому вишколі на Моравах, потім на фронті в околиці Мармарош Сигета. Звідти перейшов з Карпат на Буковину і був скерований до спеціального телефонічного відділу. У лютому 1918 р. його призначили до команди м. Могилів-Подільський зв’язковим між австрійською командою й українськими установами.
Наприкінці 1918 р. вступив до Окремого загону Запорізьких низових козаків, однак невдовзі повернувся до Галичини і зголосився до Української галицької армії, був чотарем Гірської бригади. 1919 р. перебував у таборі для інтернованих вояків УГА у Німецькому Яблонному (тепер – м. Яблонне-в-Под’єштеді, Чехія).
1920 р. повернувся до Львова, влаштувався учителем в українській приватній гімназії у Чорткові, наприкінці року переїхав до Станиславова, став співзасновником і директором новоствореної філії Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, вів клас духових інструментів та читав теоретичні предмети у музичній школі від філії. Відновив музичне видавництво «Ліра».
Через проблеми із житлом разом із дружиною Ґертрудою Пальм (походила із шведсько-естонського роду) та двома доньками перебрався до м. Тисмениця, звідки щодня доїжджав на роботу до Станиславова (тепер – Івано-Франківськ), а з 1938 р. – до м. Бучач.
Із початком Другої світової війни із родиною виїхав до Кракова. 1941 р. переїхав до м. Ярослав і вчителював в українській гімназії. Водночас працював в Українському допомоговому комітеті, був другим диригентом «Ярославського Бояна», обіймав посаду директора Ярославської філії Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка.
1944 р. емігрував до Німеччини, де вчителював у таборових українських гімназіях у Шляйсгаймі та Мюнхені. 1950 р. він разом із доньками (дружина померла) переїхав на постійний побут до США й оселився у м. Баффало. Там влаштувався хіміком на фабрику, очолював український клуб «Наша Хата» (до 1961 р.). Упродовж десяти років працював інспектором шкільної ради для шкіл українознавства у Баффало, Рочестері й Сиракузах.
Від 1955 р. викладав музичну теорію у філії Українського музичного інституту Америки. 1955 р. одружився з музичною діячкою та публіцисткою Галиною Лагодинською. Із 1964 р. обіймав посаду директора філії у Баффало Українського музичного інституту Америки. Також продовжив публіцистичну діяльність в еміграційній пресі.
Є автором низки праць, серед яких: «Музичний словник» (1925), «Короткий начерк історії української музики» (1951), «Загальні основи музичного знання» (1958), «Життя й творчість Миколи Лисенка» (1959), збірника вправ і пісень для вивчення музичної грамоти «Музичний диктант» (1961), «Українська гімназія в Ярославі» (1966), «Мала українська музична енциклопедія» (1971) та ін. У пресі опублікував сотні музично-критичних статей, музикознавчих розвідок, нарисів про діячів української культури, подорожніх нотаток, рецензій і дописів.
Редакторсько-видавнича діяльність: видавець і відповідальний редактор рукописної газети «Голос Табора» (Німецьке Яблонне) у 1919 р.; часопису «Музичний Вістник» (Станиславів) у 1921 р.
Публікаторська діяльність: «Америка» (Нью-Брітен, Філадельфія), «Боян» (Львів), «Веселка» (Джерсі-Сіті), «Вісті» (Міннеаполіс), «Вперед!» (Львів), «Голос Табора» (Німецьке Яблонне), «Гомін України» (Торонто), «Громадська Думка» (Львів), «Громадський Вістник» (Львів), «Діло» (Львів), «Екран» (Чикаґо), «Ілюстрована Україна» (Львів), «Київ» (Філадельфія), «Книжка» (Станиславів), «Краківські Вісті» (Краків, Відень), «Літературно-Науковий Вістник» (Львів, Київ), «Музика» (Київ, Харків), «Музика масам» (Харків), «Музичний Вістник» (Станиславів), «Неділя» (Львів), «Новий Шлях» (Едмонтон, Саскатун, Вінніпег, Торонто), «Овид» (Буенос-Айрес, Чикаґо), «Руслан» (Львів), «Світ» (Львів, 1906–…1918), «Світ» (Львів, 1925–1929), «Свобода» (Джерсі Сіті), «Українська Музика» (Стрий, Львів), «Український Голос» (Вінніпег), «Шляхи» (Львів);
«Die Neue Musikzeitung» (Штутґарт, Реґенсбурґ), «Dzennik Ludowy» (Львів).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 150; Галушко М. Українські часописи Станіслава (1879–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2001. С. 178; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ: Наукова думка, 1969. С. 471; Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865–1939 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2001. С. 206; Залеський О. З мого життя. Альманах Станіславівської землі: зб. матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. Т. 2. С. 122–133; Карась Г. В. Музикознавча спадщина Осипа Залеського. Мистецтвознавчі записки. Київ, 2014. Вип. 25. С. 29–39; Костюк О. Осип Залеський – музиколог, композитор, педагог. Альманах Станіславівської землі: зб. матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк; Париж; Торонто, 1975. Т. 1. С. 571–573; Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж.: у 2 т. Львів, 2007. Т. 1: А–М. С. 452; Середа О. Залеський Осип Степанович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклоп. слов. Львів, 2010. Вип. 17. С. 353–357; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2022. С. 211–212; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст. : іст.-бібліогр. дослідж. Т. 7: 1919 р. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2022. С. 86.
Електронні ресурси: Житкевич А. Дорогами життя Осипа Залеського. Український тижневик Міст. 2011. 15 груд. http:.meest-online.com/culture/dorohamy-zhyttya-osypa-zaleskoho (дата звернення: 03.04.2017).
Світлина: Приватний архів Дарії Ярошевич (Пежанської).
Оксана Середа
Опубліковано: 28.07.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Залеський Осип. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/zaleskyy-osyp (дата звернення: 00.00.0000).
