Андрусів Петро Стефанович [02.07.1906, с. Кам’янобрід, тепер Яворівського р-ну Львівської обл. – 29.12.1981, м. Рівергед, шт. Нью-Йорк, США] – публіцист, художник, ілюстратор, мистецтвознавець, педагог, культурно-громадський діяч.
Іншомовний варіант підпису: Petro Andrusiw.
Криптонім та псевдонім: Андрій Петрусів; П. А.
Народився у багатодітній сім’ї безземельних селян Стефана Андрусіва та Марії з дому Форліти. Почав малювати у шість років. У 1915 р., у круговерті Першої світової війни, загубився від батьків. Був врятований вояками кубанського козачого полку і опинився спершу у Рівному, потім був вивезений до Росії, де перебував у російськомовному середовищі у сиротинцях Москви і Рязані.
Згодом завдяки сприянню польських старшин, що опинилися в таборі для австрійських полонених, переїхав до Варшави й опинився у притулку для молодих ремісників, яким опікувався Американський комітет допомоги дітям із Польщі. Хлопець був переведений до Варшавської державної гімназії ім. Владислава IV. Водночас у 1920–1922 рр. студіював у школі прикладного мистецтва, а відтак відвідував вечірні курси у Рисувальній школі. У 1922 р. нарешті зустрівся із родиною у Кам’яноброді.
У 1927 р. закінчив гімназію у Варшаві і того ж року став співзасновником українського мистецького гуртка «Спокій» та був членом його ради до 1939 р. Упродовж 1927–1930 рр. та 1934–1936 рр. навчався олійного живопису та графіки у Варшавській академії мистецтв.
На початку 1930-х рр. часто приїжджав до Львова. Від 1934 р. працював учителем у гімназіях та мистецьких школах Галичини. Під час навчання отримував фінансову підтримку від митрополита Андрея Шептицького та дружини прем’єр-міністра Польщі Жанети Складовської. У 1930-х рр. брав участь у виставках гуртка «Спокій» та Асоціації незалежних українських мистців, виставках української графіки у Празі, Берліні, Гельсінкі.
Упродовж 1936–1938 рр. викладав історію мистецтв і технічне креслення у Вищій будівельній школі Варшави. 1937 р. відвідав Париж. Згодом працював викладачем рисунку у Ремісничій школі у Варшаві. У 1939 р. одружився з оперною співачкою Наталкою Семіон.
Із початком Другої світової війни, під час бомбардування Варшави, втратив своє майно і мистецький доробок. У 1941–1943 рр. перебував у трудовому таборі. Влітку 1944 р. разом із дружиною опинився у таборах для переміщених осіб у Німеччині. Викладав у мистецькій студії в американському військовому шпиталі у м. Франкфурт-на-Майні. Потім перемістився у табір у м. Майнц-Кастель.
У 1947 р. переїхав до США, осів у м. Філадельфія. Влаштувався на роботу на фабрику. Займався громадською діяльністю – на початку 1950-х рр. започаткував допомоговий комітет «Самопоміч», у 1952 р. співзаснував Об’єднання митців-українців в Америці. Упродовж 1952–1972 рр. викладав в Українській мистецькій студії у Філадельфії. Від 1955 р. працював креслярем-графіком у філадельфійському архітектурному бюро. Брав участь у виставках у Філадельфії, Нью-Йорку, Торонто.
Після виходу на пенсію у 1972 р. мешкав у містечку Рівергед, де збудував невеличке ательє і віддався мистецькій праці. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у США із 1980 р. Похований на цвинтарі святого Андрія у Савт Бавнд Брук, США.
У 1994 р. з ініціативи дружини Наталії Андрусів при НТШ у Нью-Йорку було започатковано Фундацію Петра Андрусіва – для підтримки талановитої молоді.
Є автором праць «Мистецтво і політика» (1970), «Мистецтво – найміцніша зброя» (1987). У пресі публікував статті мистецтвознавчої та культурологічної тематики, нариси про українських митців на еміграції, рецензії на мистецькі виставки, посмертні згадки.
Редакторсько-видавнича діяльність: співзасновник і член редакційної колегії часопису «Нотатки з Мистецтва» (Філадельфія) у 1963–1970 рр.
Публікаторська активність: «Авангард» (Авґсбург, Брюссель, Мюнхен, Лондон, Нью-Йорк), «Америка» (Нью-Брітен, Філадельфія), «Київ» (Філадельфія), «Нотатки з Мистецтва» (Філадельфія), «Свобода» (Джерсі-Сіті, Нью-Йорк).
Ілюстрування часописів: «Америка» (Нью-Брітен, Філадельфія), «Біблос» (Нью-Йорк), «Веселка» (Джерсі-Сіті), «Вовченята» (Львів), «Голос Спасителя» (Йорктон), «Громадянка» (Реґенсбурґ), «Дзвіночок», «Дзвони», «Зиз», «Кіно» (усі – Львів), «Малі Друзі» (Мюнхен), «Народня Справа», «Наш Приятель» (обидва – Львів), «Наше Життя» (Філадельфія), «Неділя» (Львів), «Нова Доба» (Берлін), «Світ Дитини», «Час» (усі – Львів), «Україна» (Вустрау), «Юнак» (Торонто).
Література: Гординський С. Петро Андрусів і його статті про мистецтво. Андрусів П. Мистецтво – найміцніша зброя: Статті промови й огляди. Ню Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1987. С. VIII–XIІ; Книга мистців і діячів української культури, учасників Першої зустрічі українських мистців Америки й Канади з громадянством у днях 3–5 липня 1954. Торонто, 1954. С. 12; Кузьма Л. Пам’яті П. Андрусева. Свобода. Нью-Йорк, 1982. 12 лют. С. 2; 13 лют. С. 2, 3; Кузьма Л. Пам’яті П. Андрусева (1906–1981). Нотатки з Мистецтва. Філадельфія, 1982. № 22. С. 15–22; Кулеша Н. Українська преса у Німеччині 1919–1954 рр.: формування та функціонування: моногр. Львів, 2009. С. 252; Кусий Л. Михайло Таранько – редактор і видавець літератури для дітей та молоді: монографія. Львів, 2020. С. 20, 74, 75, 114, 122, 125; П. М. Петро Андрусів (1906–1981). Нотатки з Мистецтва. Філядельфія, 1982. Ч. 22, верес. С. 57–58; Петро Андрусів: маляр і графік: монографія / під ред. С. Гординського. Нью-Йорк:, 1980. 127 c.; Сирота Л. Андрусів Петро Степанович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2006. Вип. 13. С. 9–11; Стельмащук Г. Г. Андрусів Петро. Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва XX ст. Львів, 2013. С. 37–66; Титла Б. Андрусів Петро. Енциклопедія Української Діяспори. Нью-Йорк; Чікаґо, 2009. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 1: А–К. С. 15–16; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст. : іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2014. Т. 4: 1911–1916 рр. С. 134.; Яців А., Яців Р. Петро Андрусів (1906–1981): Мистецька спадщина, публікації, архівні та довідкові матеріали. Львів, 2023. 552 с.; Яців Р. М. Культурно-мистецьке середовище української еміграції у Варшаві (1919–1939): Історія, інституції, ідеологія діяльності, творча спадщина: Дис. … докт. іст. наук: спец. «Історія України», «Етнологія». Львів, 2021. С. 169–170, 235–260.
Електронні ресурси: Яців Р. Андрусів Петро. Наукове товариство імені Шевченка: енциклопедія [онлайн]. Київ; Львів, 2015. https://encyclopedia.com.ua/entry-81 (дата звернення 17.09.2026).
Cвітлина: Яців А., Яців Р. Петро Андрусів (1906–1981): Мистецька спадщина, публікації, архівні та довідкові матеріали. Львів, 2023. Реставрацію світлини виконано за допомогою ШІ.
Оксана Середа
Опубліковано: 22.09.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Андрусів Петро. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/andrusiv-petro (дата звернення: 00.00.0000).
