Середяк Юліан Романович [19.11.1913, с. Летня, нині Дрогобицького р-ну Львівської обл. – 08.08.2000, м. Буенос-Айрес, Арґентина] – журналіст, редактор, публіцист, видавець, гуморист, громадсько-політичний діяч.
Варіант правопису імені: Юліян.
Псевдоніми та криптоніми: В тім сук хто, Лю, «Лю»; Л, С. Ю.
Народився у сім’ї сільського писаря й дяка Романа Середяка та Марії з дому Кобільник. Початкову освіту здобув у рідному селі. Ще в дитинстві захопився книгами, любив складати ребуси, кросворди і вигадувати різні дотепи. Мріяв про навчання у гімназії, однак фінансові можливості батьків були обмеженими. Вступив до Торговельної школи у Дрогобичі, де мешкав на квартирі з керівником української книгарні «Базар». Це дало змогу долучитися до літературно-мистецького життя Дрогобича та поглибити зацікавлення письменництвом.
Після завершення навчання повернувся до Летні, де допомагав рідним по господарству та водночас підробляв літературною та журналістською працею. Невдовзі його помітив власник концерну «Українська Преса» Іван Тиктор і запросив до співпраці як постійного кореспондента по Дрогобиччині та Стрийщині. Часто бував у Львові.
Водночас поринув в активну громадсько-політичну діяльність. 18-річним юнаком приєднався до юнацтва Організації українських націоналістів (ОУН), отримав завдання від проводу ОУН організовувати просвітянську молодь в юнацьке крило «Доріст» та популяризувати націоналістичний світогляд.
Після закінчення курсів організаторів купецтва отримав постійну працю у «Промбанку» в Стрию. Із початком Другої світової війни був заарештований польською поліцією, однак долею випадку – забракло вільних вагонів для стрийських арештантів – уник вивезення до концтабору Береза Картузька. Після приходу совєтів влаштувався головним бухгалтером відділу культури обласної ради в Дрогобичі (місто отримало статус обласного центру).
У серпні 1940 р. переїхав до Перемишля, де працював головним бухгалтером у місцевому театрі. Під час німецької окупації вступив до лав Української повстанської армії (УПА) і працював у відділі розвідки.
Влітку 1944 р. за завданням проводу УПА виїхав на Лемківщину, де займався переправою повстанців, яких розшукували органи НКВС, на Захід. У січні 1945 р. разом із нареченою Ганною Дубиняк виїхав до Чехії, звідти – до Австрії, де вони спершу зупинилися у м. Санкт-Пельтен, а звідти через Інсбрук вибралися до табору для переміщених осіб у Ляндеку. Невдовзі там побралися, у 1946 р. у подружжя народилася донька Христина.
У таборі відновив журналістську діяльність. Згодом вступив на філософський факультет Інсбруцького університету, однак після третього курсу змушений був покинути навчання – отримав документи на виїзд родини за океан.
У жовтні 1948 р. разом із дружиною та донькою емігрував до Аргентини. Упродовж кількох місяців працював майстром-муляром на текстильній фабриці. Згодом влаштувався графіком на фірму «Еурека», яка виготовляла рекламні плакати, пропрацював там чотири роки. У 1949 р. заснував у Буенос-Айресі видавництво «ЮС», яке проіснувало 42 роки.
Також займався громадсько-культурною діяльністю – належав до товариства «Просвіта» (із 1957 р. – член центрального виділу), Українського інформативно-видавничого інституту при Українській центральній репрезентації, Українського визвольного фронту, кредитового кооперативу «Фортуна». Наприкінці 1950-х рр. брав участь у радіопрограмах «Вільна Україна» в Буенос-Айресі.
Після проголошення незалежності України двічі відвідував рідну землю. У 1995 р. власними зусиллями організував перевезення усіх примірників книг, виданих своїм видавництвом, до Львова і передав їх до Львівської наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника. Похований на українському цвинтарі в місцевості Монте Ґранде, поблизу Буенос-Айреса.
У пресі публікував кореспонденції, репортажі про суспільно-політичне життя Дрогобиччини та Стрийщини, сатиричні статті, фейлетони, гуморески, дотепи, гумористичні вірші, ломиголовки.
Редакторсько-видавнича діяльність: засновник, видавець і відповідальний редактор журналу «Мітла» (Буенос-Айрес) упродовж 1949–1976 рр.; редактор одноднівки «Студентське Життя» (Ляндек) у березні 1946 р., газети «Українське Слово» (Буенос-Айрес) у період 1950–1960-х рр.; співорганізатор і член редакційної колегії двотижневика «Гомін Басейну» (Дрогобич) у 1937 р., голова редколегії газети «Думка» (Стрий) у 1939 р., співініціатор і член редколегії журналу «Проти Шерсти» (Ляндек) у 1946–1947 рр.
Публікаторська активність: «Думка» (Стрий), «Гомін Басейну» (Дрогобич), «Комар», «Наш Прапор», «Наш Приятель», «Неділя», «Новий Час» (Львів), «Проти Шерсти» (Ляндек), «Стрийська Думка» (Стрий), «Студентське Життя» (Ляндек), «Українське Слово» (Буенос-Айрес), «Щоденні Таборові Вісті» (Ляндек).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 355; Брайлян Н. Середяк Юліан. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2013. Вип. 20. С. 456–457; Данилишин М. Українці в Арґентині. Буенос Айрес, 1979. С. 204, 205; Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865—1939 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2001. С. 219, 221, 232; Зубанич Ф. Друкар книжок небачених. Голос України. 1992. 22 груд. С. 13; Еппель В. Нові матеріали до словника українських псевдонімів Київ, 1999. С. 51; Лисенко Т. Юліян Середяк, Буено-Айрес, Арґентина: «Моє видавництво будувалося на правді…». Слово. Київ, 1994. Ч. 5(85). С. 8; Марусевич М. Видавництво, що продукувало Правду. Шлях Перемоги. 1995. 9 верес. С. 8; Середяк А. Просвітянин і видавець Юліан Середяк (між Аргентиною і рідним краєм). Товариство «Просвіта»: в обороні української ідентичності, духовності та культури (до 150-літнього ювілею). Львів, 2019. С. 241–257; Середяк Ю. Зустріч з Ляндеком. Спогади про Ляндек. Торонто, 1991. С. 53–70; Середяк-Форте Х. Св. П. редактор Юліян Середяк. Свобода. 2000. 29 верес. С. 26; Українська поезія кінця ХІХ – середини ХХ ст.: бібліографія. Антологія / уклад. Ю. В. П’ядик. Київ, 2015. Т. 4: Кр–Мак. С. 648.
Світлина: Середяк-Форте Х. Св. П. редактор Юліян Середяк. Свобода. 2000. 29 верес. С. 26.
Оксана Середа
Опубліковано: 27.10.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Середяк Юліан. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/serediak-yulian (дата звернення: 00.00.0000).
