Єфремов Сергій Олександрович [06.10.1876, с. Пальчик, тепер Звенигородського р-ну Черкаської обл. – 10.03.1939*, м. Владимир, Росія] – журналіст, публіцист, критик, видавець, редактор, літературознавець, книгознавець, бібліограф, культурний, державний і громадсько-політичний діяч.
Автентичне родинне прізвище: Охріменко (зазнало перелицювання в середині ХІХ ст. під впливом імперської русифікаційної політики).
Псевдоніми та криптоніми: С. Александрович, Волосар, Волосожар, Дніпровенко, Р. Дніпровенко, Земець, Киянин, Лановий, Гр. Лановий, Липовчанин, Матушевскій-Ефремовъ, С. Охрименко, С. Охріменко, С. О. Охріменко, Сергій Охріменко, С. Палець, Сергій Палець, Редакція, Ромул, Сергій, Сергій Є., С. Ситковецький, Спектатор, П. Устяк, Член клубу, С. Ярошенко, Nemo, Scriba, Spektator; Р., Р-л, С., С. А., С. А-вич, С. А-ч, С. Е., С. Е-мов, С. Е-мовъ, С. Е-ов, Є., С. Є., С. Є-мов, С. Є-мовъ, С. Н., С. О., С. О. Е., С. С-ць, Z.
Народився у сім’ї парафіяльного священника с. Пальчик Олександра і його дружини Дарії (з дому Крамаренко) Єфремових. Брат Петра та Федора Єфремових. Навчався в Уманському духовному училищі (1886–1891 рр.) та Київській духовній семінарії (до 1896 р.). 1897 р. склав іспит на атестат зрілості при 1-й Київській гімназії й вступив на правничий факультет Київського університету, який закінчив у 1901 р.
Під час студій брав участь у діяльності громади семінаристів-українців, що діяла за підтримки Луки Скочковського та під керівництвом Михайла Грушевського. У 1894 р. належав до кола співзасновників і активних членів видавничого гуртка, а від 1895 р. до 1918 р. – видавництва «Вік», був одним із його керівників. Ініціював і брав участь у реалізації низки книговидавничих та пресовидавничих проєктів, зокрема часописів «Вік» (не вийшов), «Громадське Слово» (1905 р.; не вийшов), «Громадська Думка» (1905 р.), «Рада» (1906 р.).
Належав до Старої громади, був членом Загальної української безпартійної демократичної організації (у 1897–1904 рр.), співзасновником Української селянської спілки й Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти. Впродовж 1906–1917 рр. брав участь у діяльності Київського товариства «Просвіта», Українського клубу, у численних національних культурно-громадських заходах.
Від 1904 р. був одним із лідерів Української радикальної партії, згодом – Української радикально-демократичної партії, Товариства українських поступовців, а від літа 1917 р. – Української партії соціалістів-федералістів. Учасник Всеукраїнського національного конгресу, чільний діяч Української Центральної Ради (УЦР): заступник голови, член Малої ради. Впродовж 1917–1918 рр. обіймав посаду генерального секретаря міжнаціональних справ Генерального секретаріату УЦР. Брав участь у підготовці універсалів Української Центральної Ради, виконував обов’язки комісара у справах друку, належав до Київської ради громадських організацій, займався науковою, видавничою, журналістською та публіцистичною діяльністю, а також організацією українських шкіл і бібліотек. У 1919 р. належав до кола засновників організації Братства української державності, а від травня 1920 р. очолював Український громадський комітет у Києві.
Співпрацював із Науковим товариством імені Шевченка (від 1923 р. – дійсний член), зокрема входив до складу бібліографічної комісії. У 1919 р. його було обрано дійсним членом Української академії наук (УАН): спочатку кафедри красного письменства, а в 1920 р. – кафедри історії української літератури. У 1922–1928 рр. обіймав посаду віцепрезидента і водночас від 1924 р. – голови управи Всеукраїнської академії наук (ВУАН). З 1923 р. очолював історико-філологічний відділ Академії. Окрім того, брав участь у роботі низки інших структурних підрозділів цієї інституції, входив до складу Постійної комісії УАН–ВУАН для складання «Біографічного словника діячів України» (впродовж 1923–1926 рр. очолював її), був керівником Комісії для видання пам’яток новітнього українського письменства, Бібліографічної комісії Українського наукового інституту книгознавства (долучився до роботи його Комісії історії книги), входив до складу ради Історико-літературного товариства. Був головним редактором 3-го тому «Російсько-українського словника» (1927), співредактором «Словника української мови» Б. Грінченка (1927–1928).
Переслідувався царською та радянською владою. У грудні 1905 р. за національно-політичну роботу провів рік у Лук’янівській в’язниці в Києві. З літа 1920 р. до квітня 1921 р., переховуючись від більшовицької влади, проживав під чужим іменем у знайомих на Київщині й у Києві. У квітні 1921 р. за клопотанням Всеукраїнської академії наук і В. Вернадського був амністований і одержав так звану «охоронну грамоту» від Х. Раковського.
У 1928 р. було розгорнуто цілеспрямовану кампанію проти нього, а 21 липня 1929 р. заарештовано у зв’язку із сфабрикованою радянськими спецслужбами справою Спілки визволення України. 19 квітня 1930 р. С. Єфремову було винесено смертний вирок, яку замінили на десять років позбавлення волі. Термін покарання відбував у Ярославлі та Володимирі-над-Клязьмою (обидва – Росія).
Посмертно реабілітований 11 серпня 1989 р.
У лютому 2018 р. Кабінет Міністрів України постановив заснувати академічну стипендію імені С. Єфремова для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають ступінь магістра за спеціальністю «Філологія (Українська мова і література)».
Автор передмов, наукових коментарів і приміток до видань Л. Глібова, М. Грушевського, І. Тобілевича та ін., просвітницьких брошур, монографій, зокрема: «Марко Вовчок» (1907), «Історія українського письменства» (1911; прижиттєві перевидання: 1917, 1919, 1923–1924), «Співець боротьби і контрастів» (1913), «Шевченко» (1914), «Михайло Коцюбинський» (1922), «Нечуй-Левицький» (1923), «Карпенко-Карий» (1923), «Іван Франко» (1926), «Панас Мирний» (1928). Співукладач і укладач видань «Антологія української літератури» (у 3 т.; 1901–1902), «Українознавство: Покажчик потрібнішої до самоосвіти літератури» (1920), «В тісних рамцях: Українська книга в 1798–1916 рр.» (1926), «Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів» (Т. ІІІ: Листування (1929); Т. IV: Щоденні записки (журнал) (1927)) та ін.
У пресі публікував матеріали суспільно-політичної, культурологічної, освітянської тематики, критичні та полемічні статті, літературні портрети, нариси, есе, рецензії, памфлети, некрологи, репортажі, кореспонденції та замітки.
Редакторсько-видавнича діяльність: співзасновник і редактор журналу «Нова Громада» (Київ) у 1906 р.; член редакційного колективу і фактичний редактор газет «Громадська Думка» (Київ) у 1905–1906 рр. та «Рада» (Київ) у 1906–1914 рр.; член редакційних колегій газет «Нова Рада» (Київ) у 1917–1918 рр. і «Рада» (Київ) у 1919 р.; член редакційного колективу часописів «Просвітянин» (Київ) у 1918 р. та «Громадське Слово» (Київ) у 1920 р.
Публікаторська активність: «Бібліологічні Вісти» (Київ, Харків), газета «Боротьба» (Київ), «Волынь» (Житомир), «Газета» (Київ), «Громадська Думка» (Київ), «Громадське Слово» (Київ), «Дзвôнок» (Львів), «Дніпрові Хвилі» (Катеринослав), «Житє і Слово» (Львів), «Записки Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук» (Київ), «Записки Наукового Товариства імені Шевченка» (Львів), «Зоря» (Львів), «Кіевская Газета» (Київ), «Кіевская Мысль» (Київ), «Кіевская Старина» (Київ; секретар редакції), «Кіевскія Вѣсти» (Київ), «Кіевскіе Отклики» (Київ), «Кіевское Слово» (Київ), «Книгарь» (Київ), «Левада» (Львів), «Літературно-Науковий Вістник» (Львів, Київ), «Муравейникъ («Комашня)» (Київ), «Народная Жизнь» (Катеринослав), «Наша Кооперація» (Київ), «Наше Дѣло» (Київ), «Наше Минуле» (Київ), «Недѣля» (Будапешт), «Нова Громада» (Київ), «Нова Рада» (Київ), «Основа» (Одеса), «Правда» (Львів), «Промінь» (Київ), «Промінь» (Москва), «Просвітянин» (Київ), «Рада» (Київ), «Світло» (Київ), «Степ» (Одеса), «Сяйво» (Київ), «Трибуна» (Київ), «Украинская Жизнь» (Москва), «Украинскій Вѣстникъ» (С.-Петербург), «Україна» (Київ), «Українська Рада» (Львів), «Український Голос» (Тернопіль), «Український Студент» (С.-Петербург), «Ukrainische Rundschau» (Відень), «Przegląd Krajowy» (Київ), ін.;
«Голосъ Минувшаго» (Москва), «Заветы» (Санкт-Петербург), «Приазовский Край» (Ростов-на-Дону), «Русскія Вѣдомости» (Москва), «Русскія Записки» (Санкт-Петербург), «Русское Богатство» (Санкт-Петербург), «Сѣверныя Записки» (Санкт-Петербург), «Сын Отечества» (Санкт-Петербург), ін.
Література: Бойко О. Д. Єфремов Сергій Олександрович. Енциклопедія історії України. Київ, 2005. Т. 3: Е–Й. С. 133; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 141–142; В. Л. Дещо про долю Сергія Єфремова. Краківські Вісті. Краків, 1944. Ч. 12; Верстюк В. Ф. Сергій Єфремов проти Павла Скоропадського. Український історичний журнал. Київ, 2013. № 3. С. 63–79; Гирич І., Іваницька С. Єфремов Сергій. Наукове товариство імені Шевченка: енциклопедія. Львів, 2022. Т. 5: Даш–Ж. С. 588–599; Громадська думка. Щодення політична, економічна і літературна газета. 1905–1906: анот. системат. покажч. / упоряд.: І. Старовойтенко, Ю. Горбач, Л. Кузьменко. Київ, 2011. С. 14, 15, 18, 52, 177; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ, 1969. С. 468; Єфремов С. Щоденник. Про дні минулі (спогади). Київ, 2011. 792 с.; Іваницька С. Публіцистична спадщина Сергія Єфремова в контексті суспільних трансформацій: історико-біографічні аспекти (кінець ХІХ ст. – 1920 рік): монографія. Херсон, 2018. 596 с.; Іваницька С. Сергій Єфремов на перехрестях століть. Єфремов Сергій. Personalia: Публіцистика 1899–1917 років («Значущі інші»: статті, посвяти, сильветки, некрологи, рецензії, полеміка) / упоряд. С. Іваницька: в 2 т. Херсон, 2016; Качкан В. Єфремов Сергій Олександрович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів,1994. Вип. 1. С. 68–72; Кость С. Західноукраїнська преса першої половини ХХ століття: люди боротьби й ідеї: біобібліограф. довід. Львів, 2015. С. 135–137; Магась В., Хабчук А. Участь Сергія Єфремова в діяльності громадсько-політичних організацій Наддніпрянської України у 1905–1907 рр. Актуальні питання у сучасній науці. Київ, 2024. № 12(30). С. 1256–1269; Могильницький Л. Видавнича і публіцистична діяльність Сергія Єфремова наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Часопис української історії. Київ, 2009. Вип. 11. С. 12–16; Могильний Л. Сергій Єфремов у суспільно-політичному житті України: монографія. Київ, 2011. 296 с.; Могильний Л. П. Життєвий шлях, суспільно-політична та наукова діяльність Сергія Єфремова (1876–1939): автореф. дис. … др. іст. наук. Київ, 2012. 32 с.; Могильний Л. П. Українське питання: еволюція поглядів С. Єфремова. Історико-політичні студії. Київ, 2015. № 1. С. 38–44; «Рада» – щоденна українська газета Наддніпрянщини. Покажчик змісту (1906–1908 роки): у 3 т. / упоряд.: І. Старовойтенко, Ю. Горбач. Київ, 2021. Т. 1. С. 16–20, 49; Ратай народознавчого поля (грані діяльності Сергія Єфремова). Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: навч. посібник: у 2 ч. Київ, 1994. Ч. 1. С. 254–263; Тулуб О. Словник псевдонімів українських письменників (матеріяли). Київ, 1928. С. 6, 9, 11, 12, 13, 15, 18, 20, 21, 22, 26; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук, М. М. Комариця, Н. М. Кулеша. Львів, 2007. Т. 1: 1812–1890 рр. С. 226, 363, 364, 449; Львів, 2009. Т. 2: 1891–1905 рр. С. 100, 176, 181, 203, 360; Львів, 2011. Т. 3: 1906–1910 рр. С. 24, 27, 30, 32, 103, 105, 123, 214, 292, 357, 397, 411, 420, 422, 423; Львів, 2014. Т. 4: 1911–1916 рр. С. 173, 282, 290, 310, 374, 391, 431, 432, 439, 449; Львів, 2019. Т. 5: 1917 р. С. 171, 197, 219–223, 406; Львів, 2020. Т. 6: 1918 р. С. 195, 239, 240, 299, 316; Львів, 2022. Т. 7: 1919 р. С. 98, 242, 243, 248; Львів, 2024. Т. 8: 1920 р. С. 115, 116, 117; Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. дослідж.: у 3 т. / уклад.: М. М. Романюк (кер. проекту), М. В. Галушко. Львів: Світ, 2003. Т. 3. Кн. 1: 1920–1928 рр. С. 455.
Електронні ресурси: Єфремов (псевд. – Охріменко) Сергій Олександрович. Український національний біографічний архів. http://biography.nbuv.gov.ua:3000/personality?id=1000027511 (дата звернення: 09.06.2026); Єфремов Сергій Олександрович. https://uk.wikipedia.org/wiki/Єфремов_Сергій_Олександрович (дата звернення: 09.06.2026); Єфремов Сергій Олександрович. Library Portal of National Academy of Sciences of Ukraine. http://e-libnas.nbuv.gov.ua/uk/person/IDP000000285598 (дата звернення: 09.06.2026); Кабінет Міністрів України… Про заснування академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду. https://web.archive.org/web/20181102061048/http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/133-2018-п (дата звернення: 09.06.2026).
Світлина: Гирич І. 160 років від народження Євгена Чикаленка. Публічний інтелектуал і його боротьба за Україну. РадіоСвобода. https://www.radiosvoboda.org/a/intelektual-yevhen-chykalenko/31616488.html (дата звернення: 19.06.2026).
* За іншими даними: 31 березня 1939 р.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 23.01.2025.
Оновлено: 19.06.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Єфремов Сергій. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/yefremov-serhiy/ (дата звернення: 00.00.0000).
