Антонич Богдан-Ігор Васильович [05. 10. 1909, с. Новиця, тепер Польща – 06.07.1937, м. Львів] – редактор, публіцист, критик, перекладач, поет.
Псевдоніми: Богдан Ігор, Дан Антонич, Данко, Ігор Ігоренко, Зоїл, Мґр. Йорик, Zoil; А., Біа., І. Ант., І. І.
Народився у сім’ї священника о. Василя Кота (змінив прізвище на Антонич) та Ольги з дому Волошинович. Початкову освіту отримав приватно, далі продовжив студії у польській класичній гімназії ім. Королеви Софії у м. Сянок, яку закінчив із відзнакою 1928 р. Того ж року вступив на філософський факультет Львівського університету, де вивчав славістику, отримав диплом магістра філософії 1933 р. Ще студентом почав публікувати у пресі фейлетони, рецензії. Був членом мистецької організації «Руб», Асоціації незалежних українських мистців.
Писав здебільшого на літературно-мистецькі теми. Автор збірок поетичних творів, активно публікував свої поезії в українській пресі, що виходила у Львові та Варшаві.
Редакторсько-видавнича діяльність: член редакційної колегії журналу «Дажбог» (Львів) із 1932 р., у серпні–жовтні 1934 р. – відповідальний редактор цього часопису; співредактор часопису «Карби» (Львів) у 1933 р.; співредактор рубрики «Українські справи» польського журналу «Sygnały» (Львів) у 1934 р.
Публікаторська активність: «Вістник» (Львів), «Дажбог» (Львів), «Вогні» (Львів), «Дзвони» (Львів), «Карби» (Львів), «Назустріч» (співробітник; Львів); «Sygnały» (Львів).
Література: Антонич Б. І. Повне зібрання творів / упорядкув. і комент. Данила Ільницького. Львів, 2009. С. 907; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів та криптонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 20; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ: Наукова думка, 1969. С. 437; Жук О. Антонич був котом і жив собі у мушлі. Україна молода. 2009. 3 жовт. С. 8–9; Еппель В. Нові матеріали до словника українських псевдонімів. Київ, 1999. С. 10, 28; Калинець І. Знане і незнане про Антонича: матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича. Львів, 2011. С. 116–127; Кулеша Н. Антонич Богдан-Ігор. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1996. Вип. 3. С. 12–14; Рудницький М. Посмертний портрет. Діло. 1937. 14 лип. С. 2; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 163; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2007. Т. 1: 1812–1890 рр. С. 38.
Світлина: Фонди Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника.
Оксана Середа
Опубліковано: 10.01.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Антонич Богдан-Ігор. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/antonych-bohdan-ihor/ (дата звернення: 00.00.0000).
