Кудрик Борис Павлович [10. 06. 1897, м. Рогатин Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. – 29.03.1952, ст. Потьма, Дубравлаг, тепер Росія] – музичний критик, музикознавець, композитор, піаніст, педагог.
Псевдоніми: Рогатинець.
Народився у сім’ї греко-католицького священника Павла Кудрика та Ірини з дому Герасимович, був другим із чотирьох дітей. У Рогатині закінчив народну школу й навчався в українській гімназії. 1914 р. сім’я переїхала до Відня (Австрія), де після закінчення 8-го класу гімназійних курсів він здав матуру. Упродовж 1915–1918 рр. студіював музикознавство та німецьку філологію на філософському факультеті Віденського університету. Водночас вивчав музикологію, композицію і фортепіано у Музичній академії, його викладачем був професор Євсевій Мандичевський.
У червня 1918 р. разом із батьками повернувся до Рогатина. Упродовж 1919–1926 рр. працював учителем музики і німецької мови у приватній українській гімназії в Рогатині. 1925 р. став членом Українського національно-демократичного об’єднання.
1926 р. переїхав до Львова – закінчив клас фортепіано Львівської консерваторії ім. К. Шимановського. Згодом викладав історію музики та теоретичні дисципліни у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка та гімназії сестер Василіянок. 1929 р. закінчив відділ музикології Львівського університету, 1932 р. під керівництвом Адольфа Хибінського захистив докторську дисертацію. На запрошення Митрополита Андрея Шептицького від 1933 р. викладав історію церковної музики у Греко-католицькій богословській академії.
Був також активним у громадському житті. Від 1928 р. належав до товариства «Львівський Боян». 1931 р. став одним із перших членів Українського католицького союзу. 1934 р. вступив до Союзу українських професійних музик, згодом обіймав посаду секретаря музикологічної комісії Наукового товариства імені Шевченка.
У 1930-х рр. працював на Львівському радіо. У 1939–1941 рр. викладав у державній консерваторії, музичній школі, у період німецької окупації – працював у Львівському оперному театрі та Театрі легкого жанру і малих форм «Веселий Львів».
Влітку 1944 р. разом із театром «Веселий Львів» виїхав до Відня, де влаштувався органістом у церкві святої Варвари. Продовжував музично-публіцистичну діяльність.
Через хворобу не зміг виїхати із Відня у квітні 1945 р. – ця обставина зіграла трагічну роль. 13 травня 1945 р. був заарештований групою «СМЕРШ». У червні того ж року був засуджений до десяти років ув’язнення і висланий у концтабір Дубравлаг в околицях ст. Потьма в Мордовії (тепер Росія). Мав слабке здоров’я, захворів і помер від ускладнення запалення легень.
Є автором підручника «Огляд історії української церковної музики» (1937), різножанрових музичних творів (квартети, симфонії, сонати, камерні твори, хорові композиції, музика до драматичних вистав), обробок народних пісень. У пресі публікував розвідки, огляди з музикознавства, фольклористики, критичні статті про життя і творчість українських музикантів та світових композиторів-класиків, рецензії на музичні твори, відгуки на творчі вечори, концерти.
Публікаторська активність: «Америка» (Нью-Брітен, Філадельфія), «Богословія», «Дзвони», «Діло», «Життя і Знання» (усі – Львів), «Краківські Вісті» (Краків, Відень), «Література. Мистецтво. Наука»: Додаток до «Мети», «Літературно-Науковий Вістник», «Львівські Вісті», «Мета», «Наші Дні», «Неділя», «Нова Зоря», «Новий Час», «Просвіта», «Рідна Школа» (усі – Львів), «Українська Музика» (Стрий; Львів), «Українські Вісти», «Українські Щоденні Вісті» (обидва – Львів).
Література: Витвицький В. Життєвий шлях Бориса Кудрика. Витвицький В. За океаном: зб. ст. Львів, 1996. С. 95–99; Витвицький В. Музичними шляхами. Спогади. Нью-Йорк: Сучасність, 1989. С. 59; Долгий О. Людина-легенда. Київ, 2000. С. 176; Кобрин Н. Львівський період творчої діяльності Бориса Кудрика у друкованих матеріалах. Українька музика. 1921. Вип. 4. С. 63; Комариця М. Журнал «Дзвони» (1931–1939): систематич. покажч. змісту. Львів, 1997. С. 90; Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж.: у 2 т. Львів, 2007. Т. 1: А–М. С. 552; Медведик П. Кудрик Борис Павлович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2001. Вип. 8. С. 344–345; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2022. С. 233; Толошняк Н. Борис Кудрик – корифей Рогатинської землі. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Сер. Мистецтвознавство. Тернопіль, 2005. № 2 (14). С. 29–35; Толошняк Н. Панорама музичного життя Львова 20–30-х років ХХ століття в дзеркалі музично-публіцистичної спадщини Бориса Кудрика. Вісник Прикарпатського університету. Сер. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ, 2011. Вип. 23. С. 126–135.
Електронні джерела: Загнітко К. Віденська пастка. Zbruč. 2019. 24 жовт. https://zbruc.eu/node/93039 (дата звернення: 08.12.2025); Толошняк Н. А. Кудрик Борис Павлович. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія. URL: https:.esu.com.ua/search_articles.php?id=818.
Світлина: Фонди Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника.
Оксана Середа
Опубліковано: 9.12.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Кудрик Борис. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/kudryk-borys (дата звернення: 00.00.0000).
