Омельченко Марія Василівна [04.08.1874, слобода Бондарева, тепер с. Бондарево Кантемирівського р-ну Воронезької обл., Росія – 1946, м. Прага, Чехія] – журналістка, видавчиня, редакторка, педагогиня, освітня та громадська діячка.
Дівоче прізвище: Тимофіїва.
Варіанти підписів: Марія Омельченкова, проф. М. Омельченко, Мarie Omelčenková.
Псевдоніми та криптоніми: Еміґрантка, Маруся з Кубані(?), Emigrantka; М. О., М. О-ва, М. О-ко, Om.
Закінчила Санкт-Петербурзькі вищі жіночі курси (1908 р.). Працювала в освітніх закладах на Кубані, зокрема була керівницею жіночої прогімназії в Анапі, а впродовж 1915–1917 рр. – директоркою Кубанської вчительської семінарії у станиці Полтавській (тепер – Краснодарський край, Росія).
У 1917–1919 рр. брала участь в антибільшовицькому русі, входила до складу Кубанської крайової ради, обіймала посаду інструкторки із соціальної опіки в освітньому відомстві Кубанської Народної Республіки. У цей період одружилася із Григорієм Омельченком – педагогом, членом Кубанської крайової ради, організатором українізації шкільництва в регіоні.
1919 р. разом із чоловіком емігрувала до Туреччини, а 1920-го переїхала до Чехословаччини. Студіювала соціологію та філософію, здобула звання професорки у Карловому університеті. Стала однією з провідних українських громадських діячок, популяризаторкою українства, жіночого руху й преси. Сприяла культурному зближенню українців та чехів.
Була членкинею Українського жіночого союзу в Чехословаччині та його головою у 1926–1927 рр. Брала участь у просвітницькій роботі Українського соціологічного інституту, Товариства українських письменників і журналістів у Празі (виступала з прилюдними лекціями) та низки інших чеських і українських товариств.
У 1927 р. разом із М. Грдлічковою та М. Червенковою заснувала видавництво «Чесько-українська книга», що випускало просвітницьку та наукову літературу краєзнавчої й історичної тематики. Активно публікувалася на сторінках жіночої преси, а також у низці суспільно-політичних часописів.
Від 1934 р. – на пенсії. Того ж року була обрана почесною членкинею Товариства Кубанських письменників і журналістів. У 1935 р. здійснила поїздку країнами Балкан для налагодження співпраці з жіночими організаціями та підтримки зв’язків між українськими жіночими товариствами. 1937 р. отримала чеське громадянство.
Похована на кладовищі Модржани у Празі (Чехія).
Авторка розвідок «Т. Ґ. Масарик (1850–1930)» (1931), «Česko-ukrajinské styky» (1928), подорожніх нарисів «Mé dojmy z Jugoslavie» (1935), брошур «Вибір фаху» (1925), «Соціальна опіка над молоддю в ЧСР» (1925), спогадів «Шкільництво на Кубані» (1927), статей у «Науковому збірнику Українського соціологічного інституту», збірнику «Хвилі Кубані» (Прага, 1927) й альманахах журналу «Жіноча Доля» (Коломия) тощо.
У пресі друкувала статті, присвячені жіночому питанню, історичні розвідки (зокрема про історію Кубані й кубанського козацтва), матеріали з соціальної проблематики, присвячені культурному життю слов’янських народів, відомим українським, болгарським, чеським, югославським культурним і громадським діячкам, про українські жіночі організації й українську еміграцію в країнах Східної Європи загалом, переклади з італійської та чеської мов (переважно літературних і просвітницьких текстів).
Редакторсько-видавнича діяльність: членкиня редакційного колективу журналу «Жіноча Доля» (Коломия) у 1925–1939 рр.: редакторка розділів «Зі словянського жіночого світу» і «З чужого жіночого світу»; редакторка журналу «Кубанський Край» (Прага) у 1929–1933 рр.; співзасновниця і співредакторка журналу «La femme slave» (Прага) у 1933 р.
Публікаторська активність: «Америка» (Нью-Брітен, Філадельфія), «Дзвони» (Львів), «Діло» (Львів), «Жіноча Доля» (Коломия), «Життя і Знання» (Львів), «Кубанські Думки» (Прага), «Літературно-Науковий Вістник» (Львів), «Нова Хата» (Львів), «Український Вістник» (Прага), «Український Голос» (Вінніпеґ); «Жената» (Софія), «Женски Гласъ» (Софія; співробітниця), «Česká revue» (Прага), «Československá žena» (Прага), «Domov a Svět» (Прага), «Hospodyňskiě listy» (Прага), «Moravsko-slezský deník» (Острава), «Ženská rada» (Прага), «Ženské slovo» (Прага), «Ženski list» (Любляна), «Ženský svět» (Прага), ін.
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 303; Дей О. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ, 1969. С. 278; Від редакції «Ж. Д.». Жіноча Доля. Коломия, 1935. Ч. 22. С. 9; Комариця М. Журнал «Дзвони» (1931–1939): систематичний покажчик змісту. Львів, 1997. С. 72; Наріжний С. Українська еміґрація: культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами. Прага, 1942. Ч. 1. С. 297; Передирій В. Омельченко Марія. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1995. Вип. 2. С. 157–159; Праці тієї ж авторки. Омельченкова М. Т. Ґ. Масарик (1850–1930). Прага, 1931. С. 345–349; Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Коломиї (1865–1994 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 1996. С. 117, 118; Савка М. Українська еміграційна преса у Чехословацькій Республіці (20–30-ті рр. ХХ ст.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2002. С. 144, 145, 267; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2014. Т. 4: 1911–1916 рр. С. 134; Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. дослідж.: у 3 т. / упоряд.: М. М. Романюк, М. В. Галушко. Львів, 2003. Т. 3. Кн. 1: 1920–1928 рр. С. 527, 529, 743; 60-ліття української журналістки Марії Омельченкової. Дзвін. Львів, 1934. Ч. 12. С. 576; Ювілей п. проф. Марії Омельченкової. Жіноча Доля. Коломия, 1935. Ч. 2. С. 8; Encyclopedia of Ukraine. Toronto; Buffalo; London, 1984. Vol. III: L–Pf. P. 692; Kulturní adresář ČSR: biografický slovník žijících kulturních pracovníků a pracovnic / sestavil Ant. Dolenský. Praha, 1934. I ročník. S. 316; Omelčenková M. Česko-ukrajinské styky. Praha, 1928. S. 41.
Електронні ресурси: Авраменко А. М. Омельченко Марія Василівна. Енциклопедія Сучасної України [електронна версія]. https://esu.com.ua/article-75292 (дата звернення: 06.05.2026); Омельченко Марія Василівна (Omelčenko Marija). https://necropolis.uinp.gov.ua/burial?id=2301545343956813399 (дата звернення: 06.05.2026); Marie Omelcěnková-Tymofijivá. https://cs.wikipedia.org/wiki/Marie_Omelčenková-Tymofijivá (дата звернення: 06.05.2026); Portréty lidí zavlečených do sovětského svazu po skončení 2. Světové války. https://www.ustrcr.cz/uvod/portrety-lidi-zavlecenych-do-sovetskeho-svazu-po-skonceni-2-svetove-valky/#7 (дата звернення: 06.05.2026).
Світлина: Наріжний С. Українська еміґрація: культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами. Прага, 1942. Ч. 1. С. CCV.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 08.05.2926.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Омельченко Марія. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/omelchenko-mariia/ (дата звернення: 00.00.0000).
