Пеленська Ірина Дмитрівна [08.11.1906, с. Грабовець, тепер Стрийського р-ну Львівської обл. – 04.01.1990, м. Детройт, США] – редакторка, журналістка, публіцистка, письменниця, громадська та пластова діячка.
Дівоче прізвище: Винницька.
У другому заміжжі: Пеленська-Пасіка.
Варіанти підпису: Ірина Винницька, І. Винницька, Ірина Пеленська-Пасіка.
Псевдоніми та криптоніми: К. Галичанка; І. П., Ірина В., П. І.
Народилася у багатодітній сім’ї вчителів Дмитра де Чечіль Винницького та Катерини з дому Мількович-Кульчицької. Навчалася у Стрийській гімназії, під час навчання в якій 1921 р. стала учасницею Пласту. 1927 р. продовжила студії на філологічному факультеті Львівського університету, який закінчила 1933 р.
Ще під час університетських студій, у 1929 р., дебютувала у пресі як журналістка. Паралельно займалася культурно-громадською діяльністю – була активною членкинею товариства «Просвіта». 1930 р. одружилася з Євгеном Юлієм Пеленським. Працювала у Національному музеї у Львові. Також деякий час вчителювала у торговельній гімназії «Рідної Школи».
1939 р. разом із родиною виїхала до Кракова. Наприкінці Другої світової війни переїхала до Німеччини, мешкала у Ганновері.
1949 р. разом із чоловіком та донькою емігрувала до Австралії. Спершу разом із родиною мешкала у таборі Ковра поблизу Сіднею, де працювала в галузі шкільництва – виховувала дошкілля у садку, вела пластові гуртки. Після переїзду до Сіднею упродовж 1949–1956 та 1959–1962 рр. очолювала Союз українок Австралії, у 1957–1962 рр. була заступницею голови Наукового товариства імені Шевченка Австралії. Заснувала Школу українознавства Австралії, викладала там у 1952–1962 рр. Овдовіла у 1956 р.
1962 р. виїхала до США, оселилася у Філадельфії. 1968 р. вийшла заміж за редактора Миколу Пасіку.
Продовжувала активну громадсько-культурну та журналістську працю. Стала пресовою референткою Централі Союзу українок Америки, членкинею Шкільної ради Українського конґресового комітету Америки. Ініціювала Школу українознавства у місті і викладала у ній у 1963–1966 рр. У 1967 р. обіймала посаду заступниці голови Світової ради дошкілля, упродовж 1970–1977 рр. її очолювала. Входила до правління Світової федерації українських жіночих організацій.
Є авторкою повістей «Христина» (1940), «Музика» (1943), збірок новел «Кам’яна сокира» (1948), «Горіхове лушпиння» (1949). Очолювала редакційну колегію тритомного історично-мемуарного збірника «Стрийщина» (1990; 1993). У пресі опублікувала кілька сотень розвідок на літературні і мистецькі теми, статей про українське громадсько-культурне життя, матеріалів про дошкільне виховання і шкільництво, есе, критичних нарисів, рецензій та ін.
Редакторсько-видавнича діяльність: засновниця і редакторка часопису «Українка в Світі» упродовж 1963–1982 рр.; членкиня редакційної колегії журналу «Нова Хата» (Львів) у 1930-х рр., місячника «Наше Життя» (Нью-Йорк) у 1963 р., газети «Америка», редакторка її сторінок «Жіночий голос С.У.К. «Провидіння» та «Виховання і навчання» у 1964–1974 рр.; редакторка жіночої сторінки у газеті «Вільна Думка» (Сідней) у 1950–1962 рр.
Публікаторська активність: «Америка» (Нью-Брітен, ін.), «Дажбог» (Львів), «Жіноча Доля» (Коломия), «Екран» (Чикаґо), «Краківські Вісти» (Краків), «Літаври», «Молоде Життя» (обидва – Львів), «Наше Життя» (Нью-Йорк), «Нова Доба» (Берлін), «Нова Хата», «Новий Час», «Обрії» (усі – Львів), «Рідна Школа» (Торонто), «Українка в Світі» (Філадельфія, Торонто).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 315; Годів-Юзич Х. Життєвий і творчий шлях. Наше Життя. 1990. Ч. 5. С. 28–29; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ: Наукова думка, 1969. С. 516; Еппель В. Нові матеріали до словника українських псевдонімів. Київ, 1999. С. 38; Кулеша Н. Українська преса у Німеччині 1919–1945 рр.: формування та функціонування: монографія. Львів, 2009. С. 188; Падох Я. Стрийські журналісти. Стрийщина: Історично-мемуарний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнятівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Ню Йорк; Торонто; Париж; Сидней, 1990. Т. 2. С. 135; Пеленська-Прокоп Лада. Бл. п. Ірина Пеленська. Альманах українського життя в Австралії. Сідней, 1994. С. 884–885; Пропам’ятна книга гімназії сестер Василіянок у Львові. Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, 1980. С. 153–154. (Український архів. Т. 22); Романенчук Б. Азбуковник. Енциклопедія української літератури: у 2 т. Філадельфія: Київ, 1973. Т. 2. С. 107–108; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 265; Сорок років (1925–1965). Пам’яткова книжка XIV Конвенції Союузу Українок Америки 26–28 листопада 1965 в Ню Йорку. Філадельфія, 1965. С. 51; Шевчик О. Ірина Пеленська. Наше слово: Ювілейний архівний випуск з нагоди 50-ліття заснування Союзу українок Австралії. Австралія, 2021. С. 19–21.
Світлина: фрагмент групової світлини із фондів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника.
Оксана Середа
Опубліковано: 12.10.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Пеленська Ірина. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/pelenska-iryna/ (дата звернення: 00.00.0000).
