Желтвай Віктор Юлійович [11.01.1886, с. Руські Комарівці, тепер Ужгородського р-ну Закарпатської обл. – 24.12.1965, м. Ужгород] – редактор, журналіст, педагог, громадсько-освітній та церковний діяч.
Варіанти правопису імені та прізвища: Viktor Želtvaj, Викторъ Желтвай.
Псевдоніми: Вышнянскій, Вишнянскій, Вишнянський.
Народився у сім’ї греко-католицького священника Юлія Желтвая та Емми з дому Качановської. Батько Миколи Желтвая, греко-католицького-священника та публіциста, репресованого органами НКВС.
Після закінчення гімназії в Ужгороді навчався в духовній семінарії. Згодом продовжив студії у Будапештській педагогічній академії. Після її завершення одружився із Маргаритою Єлес.
У грудні 1910 р. був рукоположений у сан греко-католицького священника. Після висвячення на парафію не призначався, а почав працювати професором Ужгородської учительської семінарії. Упродовж 1925–1934 рр. обіймав посаду директора цього навчального закладу. У його сім’ї зростало вісім дітей.
Водночас у міжвоєнний період активно займався громадсько-культурною діяльністю. Був одним з ініціаторів створення Ужгородської народної ради і скликання Всезакарпатського конгресу 21 січня 1919 р. Також був причетним до започаткування товариств «Просвіта» (входив до головного виділу та музичної секції) та «Учительська Громада». Належав до центрального комітету Християнсько-народної партії упродовж 1923–1938 рр.
1934 р. вимушено вийшов на пенсію. У 1934–1936 рр. викладав угорську мову в Ужгородській чоловічій семінарії.
Після окупації Ужгорода угорськими військами у листопаді 1938 р. залишився у місті. Однак на запрошення Августина Волошина у січні 1939 р. виїхав до м. Хуст, де брав участь у відзначенні 20-річчя з дня проголошення соборності українських земель. За національно свідому позицію 1 квітня 1939 р. був заарештований угорськими жандармами.
Після звільнення повернувся до с. Ляхівці, де упродовж півтора року перебував під пильним оком поліції.
Із приходом радянської влади відмовився від переходу на православ’я. Проти нього було зібрано докази для арешту і він роками перебував під постійним спостереженням органів КДБ. У 1947 р. його неодноразово викликали на допити в Ужгороді у зв’язку з арештом єпископа Олександра Хіри та інших священників. Дивом йому самому вдалося уникнути арешту.
Є автором праць «Письмо для русскаго народа Угорщины» (1903), «Живот святыхъ» (1913), «Роздумай то добре!» (1921). У пресі публікував статті релігійного та просвітницького спрямування, нариси про святих, проповіді.
Редакторсько-видавнича діяльність: видавець і відповідальний редактор часопису «Лілея» (Ужгород) у 1926 р.; відповідальний редактор газет «Наука» (Ужгород) у 1910–1914 р., «Руська Краина» (Ужгород) у 1919 р., «Свобода» (Ужгород) у 1922–1928, 1937–1938 рр., «Нова Свобода» (Ужгород, Хуст) у 1938 р.
Публікаторська активність: «Наша Школа» (Мукачево, Ужгород), «Наука», «Нова Свобода», «Русинъ», «Руська Краина», «Свобода», «Село» (усі – Ужгород), «Христіанское Народное Братство» (Будапешт).
Література: Вегеш М., Токар М., Басараб М. Карпатська Україна в контексті українського державотворення. Ужгород, 2008. С. 178–179; Габор В. Желтвай Віктор. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів,1999. Вип. 6. С. 104–105; Габор В. Українські часописи Ужгорода (1867–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2003. С. 174, 257, 258, 321, 411, 445; Іштван М. Какакомбне служіння на Закарпатті. Мукачівська Греко-Католицька Єпархія під час комуністичного переслідування Церкви (1944–1989): фотодокументи та історичний огляд. Берегове; Будапешт, 2025. С. 424; Королько А. Віктор Желтвай. Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923: енциклопедія. Івано-Франківськ, 2018.Т. 1: А–Ж. С. 640–641; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2009. Т. 2: 1891–1905 рр. С. 36, 138, 143; Львів, 2014. Т. 4: 1911–1916 рр. С. 111, 112, 118; Федака П. Закарпатська «Просвіта» у постатях її діячів (1920–2020). Ужгород, 2020. С. 66–69; Хланта О. Віктор Желтвай (1886–1974). Карпатська Україна: Документи і матеріали. Хроніка подій. Персоналії / упоряд. С. Д. Федака: у 2 т. Ужгород, 2010. Т. 1. С. 537–541.
Електронні ресурси: Ґабор В. Желтвай Віктор Юлійович. Енциклопедія Сучасної України [електронна версія]. https://esu.com.ua/article-19012 (дата звернення: 20.10.2025).
Світлина: https://www.geni.com/people/Viktor-Zseltvay/6000000086589921583 (дата звернення: 21.10.2025).
Оксана Середа
Опубліковано: 22.10.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Желтвай Віктор. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/zheltvay-viktor/ (дата звернення: 00.00.0000).
