Маґаляс Семен Васильович [17. 05. 1885, м. Винники, тепер у складі м. Львова – 23.05.1978, м. Ньюарк, шт. Нью-Джерсі, США] – публіцист, редактор, військовий і громадсько-просвітницький діяч.
Варіант правопису прізвища: Магаляс.
Криптонім: М. С.
Народився у родині заможного хлібороба Василя Маґаляса. 1906 р. закінчив Українську академічну гімназію у Львові. У 1908–1909 рр. відбув військову службу у Відні, де організував курс для неграмотних вояків. Згодом продовжив студії на правничому факультеті Львівського університету. Водночас долучився до праці просвітньо-організаційної комісії товариства «Просвіта», був інструктором руханкової групи молоді в «Соколі». Належав до засновників правничої секції при Академічній громаді у Львові. Деякий час вчителював у господарській школі в Милованні поблизу Товмача. Був запрошений до співпраці у товаристві «Сільський Господар» як інспектор-організатор.
Певний час був представником університетської молоді в Українському народному комітеті. Під час університетських студій разом із Євгеном Коновальцем і Петром Бубелою щонеділі мандрував міськими читальнями «Просвіти» із доповідями, возячи за собою переносну камеру (скіоптікон) для зацікавлення слухачів.
Із початком Першої світової війни був мобілізований до австрійського війська. У листопаді 1918 р. вступив до лав Української галицької армії (УГА). Був призначений референтом озброєння УГА при Військовому секретаріаті Західноукраїнської Народної Республіки.
У червні 1919 р. у складі спільної делегації УГА та Дієвої армії Української Народної Республіки брав участь у переговорах з поляками. У жовтні того ж року перейшов на службу до Дієвої армії УНР на посаду помічника начальника закордонного відділу Головного управління Генерального штабу. Від січня 1920 р. очолював закордонний відділ Головного штабу Головного отамана військ УНР і флоту Симона Петлюри, відтак – мобілізаційний відділ.
1921 р. повернувся до Львова. Був співорганізатором Української військової організації, а 1922 р. очолив організаційний відділ Головного виділу товариства «Просвіта» і перебував на посаді до 1939 р. Також належав до «Молодої Громади», «Рідної Школи» і «Сокола». Був співорганізатором та належав до управи Товариства опіки над українськими емігрантами у 1925–1939 рр., Українського філателістичного товариства – у 1928–1939 рр. Також упродовж 1935–1939 рр. входив до наглядових рад кооперативів «Червона калина» і «Суспільний промисел».
Із приходом радянської влади працював у шкільній кураторії Львівської області, однак через донос був звільнений. Завдяки допомозі професора Кирила Студинського влаштувався на посаду начальника постачання у Львівській політехніці. Під час німецької окупації виконував обов’язки секретаря української управи Львова. Був призначений німецькою владою керівником четвертої дільниці Львова (місто було поділено на одинадцять дільниць).
Влітку 1944 р. німці вивезли його разом із дружиною до Кракова, 1945 р. – до Німеччини, де працював на фабриці. Був активним у ветеранських організаціях.
1949 р. емігрував до США. Похований на цвинтарі Еверґрін у м. Елізабет, США.
Є автором брошур «Порадник для освітників» (1933, 1935), «Що товариствам треба знати про податки від публичних забав, розваг і видовищ» (1936), «Як підготовляти і вести загальні збори» (1937). У пресі писав статті культурно-освітньої та просвітницької тематики.
Редакторсько-видавнича діяльність: відповідальний редактор журналу «Аматорський Театр» (Львів) у 1925–1927 рр., місячника «Просвіта» (Львів) у 1936–1938 рр., бюлетеня «Під Прапором Просвіти!» (Львів) у 1938 р.; член редколегії машинописного видання «Вісти з філії Т-ва “Просвіта” ім. М. Шашкевича у Львові» (Львів) у 1934–1935 рр.; редактор сокільської сторінки у газеті «Громадський Вістник» (Львів) у 1923 р.
Публікаторська активність: «Вісти з філії Т-ва “Просвіта” ім. М. Шашкевича у Львові» (Львів), «Громадський Вістник» (Львів), «До Зброї!» (Тарнів, Львів), «Життя і Знання» (Львів), «Письмо з Просвіти» (усі – Львів).
Література: Байцар А. Історія Винник в особах: наук.-краєзн. вид. Винники, 2017. С. 110–112; Качор А. Семен Маґаляс. На порозі 92-річчя життя передового громадського діяча. Свобода. 1978. 9 лют. С. 2, 6; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 250; Сотник Семен Маґаляс. Вісті Комбатанта. Нью-Йорк. 1978. Ч. 4. С. 91–93; Трощинський В. Маґаляс Семен. Енциклопедія української діяспори. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 2 (Л-Р). Нью-Йорк, 2012. С. 73; Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. дослідж.: у 3 т. / уклад.: М. М. Романюк (кер. проекту), М. В. Галушко. Львів: Світ, 2002. Т. 2: 1901–1919. С. 292; Львів, 2003. Т. 3. Кн. 1: 1920–1928 рр. С. 739; Кн. 2: 1929–1939 рр. С. 466, 626, 783.
Електронні ресурси: Гуцал П. З. Маґаляс Семен. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія. URL: https:.esu.com.ua/search_articles.php?id=60271 (дата звернення: 17.11.2025).
Світлина: Життя і Знання. 1934. Ч. 6. С. 197.
Оксана Середа
Опубліковано: 19.11.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Маґаляс Семен. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/magalias-semen/ (дата звернення: 00.00.0000).
