Липовецька Млада [1897, м. Рівне, тепер Рівненської обл. – 1963, м. Турин, Італія] – журналістка, редакторка, перекладачка, літературознавиця, співачка, культурна та громадська діячка.
Справжнє ім’я та прізвище: Раїса Норляндер.
Псевдоніми та криптоніми: Таїса Бальмен-Липовецька, Т. Бельман; M. L.
Варіанти підпису: M. Lipovetska, M. Lipovetska–Meano.
Навчалася у Миколаївському інституті для дівчат-сиріт у Санкт-Петербурзі (Росія). 1914 р. переїхала до Італії, де у 1914–1915 рр. навчалася співу. Жила переважно в Турині. Впродовж 1920-х рр. виступала з концертами, на яких виконувала українські народні пісні й твори українських композиторів. Брала участь (разом з І. Гриненком та В. Шебедевим) у створенні Українського центрального комітету у Римі та входила до складу пресового бюро при дипломатичній місії Української Народної Республіки. Публікувалася в українській італійськомовній та італійській пресі, виступала з лекціями. У 1923 р. брала участь у 14-му Міжнародному жіночому конгресі (Рим).
У 1926 р. разом з чоловіком Чезаре Меано уклала антологію перекладів поезій Т. Шевченка п. н. «Liriche scelte dal Cobzar» (не вийшла). Займалася популяризацією української культурної спадщини як учасниця конференцій та концертів, а у 1930-х рр. – на італійському радіо.
Авторка вступу і коментарів до книги «Taras Scevcenko. Liriche ucraine» (1941). У пресі публікувала матеріали історичної та літературознавчої тематики, переклади творів українських письменників.
Редакторсько-видавнича діяльність: членкиня редколегії журналу «La Voce dell’Ucraina» (Рим) і бюлетеня «Ufficio Ucraino della Stampa» (Рим) у 1919–1920 рр.; засновниця і редакторка журналу «Ucraina» (Турин) у 1931–1932 рр.
Публікаторська активність: «Жіноча Доля» (Коломия), «Літературно-Науковий Вістник» (Львів, Київ), «La voce dell’Ucraina» (Рим), «Ucraina» (Турин), ін.
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХ ст. Львів, 2023. С. 297; Варварцев М. Шевченко і Італії: від перших відгуків до видання збірника творів (до 200-ліття від дня народження Т. Г. Шевченка). Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. Київ, 2014. Вип. 23. С. 103–106; Константиненко К. Липовецька Млада. Шевченківська енциклопедія: в 6 т. Київ, 2013. Т. 3: І–Л. С. 749–750; Лєкція про українську літературу в Ґенуї. Свобода. Джерсі-Сіті, 1922. Ч. 109. С. 2; Лисенко І., Пилипчук Р. Липовецька Млада. Українська музична енциклопедія. Київ, 2011. Т. 3. С. 105–106; Луговий О. Визначне Жіноцтво України. Торонто, 1942. С. 186; Онацький Є. Українська дипломатична місія в Італії. Прага, 1941. С. 12; Сидоренко Н. Липовецька Млада. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1996. Вип. 3. С. 198–199; Сидоренко Н. Українська періодика в Італії (1905–1995 рр.). Київ, 1997. С. 46, 47; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2022. Т. 7: 1919 р. / уклад.: М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук, М. М. Комариця, Н. М. Кулеша. С. 618, 620, 621, 631; Український журнал на італійській мові. Дзвони. Львів, 1931. Ч. 2. С. 129.
Електронні ресурси: Константиненко К. Л. Липовецька Млада. Енциклопедія сучасної України: електронна версія. https://esu.com.ua/article-54755 (дата звернення: 27.11.2025); Млада Липовецька. https://uk.wikipedia.org/wiki/Млада_Липовецька (дата звернення: 27.11.2025).
Світлина: Нова Хата. Львів, 1933. Ч. 4. С. 5.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 28.11.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Липовецька Млада. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/?p=7935&preview=true (дата звернення: 00.00.0000).
