Русова Софія Федорівна [18.02.1856, с. Олешня, тепер Чернігівського р-ну Чернігівської обл. – 05.02.1940, м. Прага, Чехія] – публіцистка, педагогиня, науковиця, освітня та громадська діячка.
Дівоче прізвище: Ліндфорс.
Псевдоніми та криптоніми: Баба Нона, С. Нона, Граб. Рус. Линд; С. Р., С. Р-ва, С. Р-ова, С., ѱ.
Народилася у шляхетній родині Федора Ліндфорса та Ганни Жерве. Від 1866 р. проживала у Києві. Початкову освіту здобула вдома, а впродовж 1865–1870 рр. навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії.
Наступного року після закінчення гімназії разом із сестрою Марією заснувала перший у Києві україномовний дитячий садок. З того часу стала активною учасницею українського громадського й культурного життя.
У 1874 р. побралася з Олександром Русовим. Через службові обов’язки чоловіка часто змінювала місце проживання: Київ, Ніжин, Одеса, Полтава, Санкт-Петербург, Херсон, Харків, Чернігів. Усюди налагоджувала зв’язки з українськими національними колами, брала участь у роботі Київської та Одеської українських громад, Київського товариства грамотності під проводом В. Науменка, Харківського товариства поширення в народі грамотності (ініціювала створення при ньому відділу народних читань та видавничого комітету). Займалася педагогічною, просвітницькою та видавничою діяльністю, сприяла відкриттю українських дитячих садків, початкових шкіл, книгозбірень (зокрема, Чернігівської громадської бібліотеки). У Санкт-Петербурзі долучилася до діяльності Благодійного товариства для видання загальнокорисних і дешевих книжок (була членкинею його правління), до створення Всеросійської спілки учителів і діячів народної освіти (належала до її центрального бюро), входила до складу комісії Петербурзької академії наук у справі захисту прав української мови. Брала участь у Всеросійському з’їзді вчителів, Всеросійському з’їзді жінок, виступила ініціаторкою скликання з’їзду народів російської держави. Розробила і читала курс лекцій з української літератури на медичних та Бестужевських курсах. Перебувала під постійним наглядом поліції, зазнавала арештів і тюремних ув’язнень.
Від 1909 р. проживала у Києві. Викладала у Комерційному інституті, в інших навчальних закладах та на освітніх курсах, а впродовж 1913–1918 рр. – у Фребелівському жіночому педагогічному інституті (обіймала посаду професорки). Брала участь у діяльності товариства «Просвіта», Київського товариства грамотності (очолювала видавничий комітет), Київського Фребелівського товариства сприяння справі виховання, Учительського товариства. Активно публікувалася на шпальтах українських та російських часописів, була співредакторкою популяриних серій «Біографічна бібліотека», «Колективне та групове читання», «Українська педагогічна бібліотека», інших видань. У 1910 р. була учасницею Всесвітнього з’їзду працівників преси у Брюсселі як делегатка від київського щоденника «Рада». Під час Першої світової війни перебувала в евакуації у Саратові.
До Києва повернулася в 1916 р., продовжила педагогічну та культурно-просвітницьку діяльність. Належала до Української партії соціалістів-революціонерів. У 1917 р. входила до складу Української Центральної Ради, а на запрошення І. Стешенка очолювала департаменти дошкільного виховання і позашкільної освіти в міністерстві освіти. Продовжувала роботу в цьому урядовому підрозділі за Гетьманату та Директорії. Брала участь у з’їздах українських вчителів. У 1917 р. стала співзасновницею і головою Всеукраїнської вчительської спілки та Педагогічної академії з підготовки вчителів українознавства у Києві.
Разом з урядом УНР переїхала до Станиславова, певний час перебувала у Коломиї. Із березня 1919 р. проживала у Кам’янці-Подільському, де викладала педагогічні дисципліни в Кам’янець-Подільському державному українському університеті, організувала при ньому дитячий садок. Займалася просвітницькою та громадською діяльністю, стала головою Української жіночої національної ради, співзасновницею та головою редакційного комітету видавничого товариства «Зірка».
У грудні 1921 р. нелегально перетнула Збруч. Спочатку проживала у Борщеві та Львові, а від січня 1922 р. – у Тарнові, згодом – у Відні. Займалася громадською діяльністю, зокрема опікувалася українськими військовиками Армії Української Народної Республіки в таборах для інтернованих у Домб’ю, Пикуличах і Тарнові.
У 1923 р. емігрувала до Чехословаччини й оселилася в Празі. Викладала в Українській господарській академії в Подєбрадах, була співорганізаторкою, професоркою кафедри педагогіки (очолювала її) Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, співпрацювала з Українським інститутом громадознавства, організувала і очолювала притулок для дітей українських емігрантів. Продовжувала діяльність як керівниця празької філії Української жіночої національної ради, брала участь у міжнародних жіночих й педагогічних з’їздах, конференціях, конгресах. Була членкинею товариств «Взаємна поміч українського вчительства», «Просвіта», Українського жіночого союзу, Українського товариства прихильників книги в Празі. Входила до складу Міжнародної жіночої ради та ради Світового союзу українок, а в 1937 р. була обрана почесною головою цієї організації.
Похована на Ольшанському цвинтарі у Празі.
Авторка збірок оповідань «Расказы про Кыев и его прошлое» (1888), «Серед рідної природи» (1922); біографічних та історичних нарисів «Виховник Г. С. Сковорода» (1894), «Братства в Юго-западной Руси» (1895), «М. П. Драгоманов, його життя і твори» (1918), «Григорій Савич Сковорода» (1920), «Наші визначні жінки» (1934), «Життя українського ідеаліста кінця ХІХ в. Ол. Ол. Русова» (1938); спогадів «Серед ідеалістів 70-х років» (1934), «Мої спомини» (1937); просвітницьких брошур і праць педагогічної проблематики, зокрема, «Націоналізація дошкільного виховання» (1912, 1913), «Что читать по украинской исторіи и литературѣ» (1913), «Нова школа» (2 вид.: 1914, 1917), «Позашкільна освіта: засоби її проведення» (1917), «Дошкільне виховання» (1918), «Єдина діяльна (трудова) школа» (1923), «Нова школа соціяльного виховання» (1924), «Теорія і практика дошкільного виховання» (1924), «Теорія педаґоґіки на основі психольоґії» (1924), «Дидактика» (1925), «Нові методи дошкільного виховання» (1927), «Роля жінки в сучасному вихованню» (1934), «Моральні завдання сучасної школи» (1938); підручників «Український букварь» (4 вид.: 1906, 1917–1919), «Початкова географія» (2 вид.: 1911, 1918), «Початковий підручник французької мови задля самонавчання і перших класів гімназії з французько-українським словарем» (1918), «Курс французької мови для студентів Української Господарської Академії в Подебрадах» (1923), ін. Упорядниця збірки «Україна у творах її письменників» (б. р.). У наукових збірниках, альманахах і пресі публікувала статті з проблем освіти і виховання, формування національної системи освіти, роботи навчальних закладів, бібліотечної та видавничої справ, історичні, літературознавчі та мистецтвознавчі матеріали, біографічні, подорожні нариси, есе, замітки про освітянське життя, огляди та рецензії.
Редакторсько-видавнича діяльність: співзасновниця і членкиня редакційного комітету журналу «Світло» (Київ) у 1910–1914 рр.; членкиня редакційного комітету журналів «Вільна Українська Школа» (Київ) у 1917–1920 рр. та «Ранок» (Кам’янець-Подільський) у 1920 р.; співзасновниця часопису «Вістник Народньої Української Ради» (Прага) у 1929 р.
Публікаторська активність: «Вільна Україна» (С.-Петербург), «Вільна Українська Школа», «Волошки», «Громадська Думка» (усі – Київ), «Громадянка», «Діло» (обидва – Львів), «Дніпрові Хвилі» (Катеринослав), «Дошкольное Воспитание» (Київ), «Життя і Знання», «Жінка» (обидва – Львів), «Жіноча Доля» (Коломия), «Жіночий Голос» (Львів), «Жіночий Світ» (Піттсбурґ), «Кіевская Старина» (Київ), «Книгарь» (Київ), «Книголюб» (Прага), «Козак» (Кам’янець-Подільський), «Левада» (Львів), «Літературно-Науковий Вістник» (Львів, Київ), «Молоді Каменярі», «На Сліді», «Народня Просвіта» (усі – Львів), «Наш Світ» (Варшава), «Наш Шлях» (Кам’янець-Подільський), «Наша Спілка» (Прага), «Нова Громада», «Нова Рада» (обидва – Київ), «Нова Україна» (Прага), «Нова Хата» (Львів), «Освіта» (Кам’янець-Подільський), «Основа» (Одеса), «Педагогический Журналъ» (Полтава), «Письмо з Просвіти» (Львів), «Просвітянин-Кооператор» (Ромни), «Пчолка» (Ужгород), «Рада» (Київ), «Ранок» (Кам’янець-Подільський), «Република» (Станиславів), «Рідна Справа/Думські Вісти» (С.-Петербург), «Рідна Школа» (Львів), «Рідний Край» (Гадяч, Полтава, Київ), «Самостійна Думка» (Чернівці), «Світ Дитини» (Львів), «Світло» (Київ), «Світло» (Львів), «Свобода» (Львів, Відень, Станиславів), «Спудей» (Прага), «Сяйво», «Трибуна» (обидва – Київ), «Трибуна України» (Варшава), «Тризуб» (Париж), «Трудова Україна» (Прага), «Трудовий Шлях» (Кам’янець-Подільський), «Українська Хата» (Київ), «Украинская Жизнь» (Москва), «Украинскій Вестникъ» (С.-Петербург), «Українська Кореспонденція» (Прага), «Українська Трибуна» (Варшава), «Українська Школа» (Львів), «Українське Книгознавство» (Подєбради), «Український Сурмач» (Щипйорно, Каліш), «Український Тиждень» (Прага), «Утренняя Заря» (Чернігів), «Учительський Голос» (Ужгород), «Час» (Чернівці), «Чорноморський Українець» (Новоросійськ), «Шлях Виховання й Навчання» (Львів), «Южные Записки» (Одеса); «Вестникъ Воспитанія» (Москва), «Вестникъ Европы» (С.-Петербург), «Для Народного Учителя» (Москва), «Журнал для всех» (С.-Петербург), «Народный Учитель» (Київ, Кишинів, Москва), «Образование» (С.-Петербург), «Русская Мысль» (Москва, ін.), «Русская Школа», «Русское Богатство», «Учитель и Школа» (усі – С.-Петербург).
Література: Антонець Н. Русова Софія Федорівна. Педагоги України (друга половина ХІХ – початок XXІ ст.): енцикл. біогр. слов.: електрон. вид. Вінниця, 2025. С. 324–326; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 345; Вішка О. Преса української еміграції в Польщі (1920–1939 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2002. С. 71, 238, 299; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ, 1969. С. 526; Джус О. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції: моногр. Івано-Франківськ, 2002; Дучимінська О. О. Софія Русова. Жіноча Доля. Коломия, 1936. Ч. 5. С. 5–6; Ч. 6. С. 4–5; Євдокименко І. М. Національно-патріотична домінанта у публіцистиці Софії Русової: дис. … канд. наук із соц. ком.: спец. 27.00.04. – теорія та історія журналістики. Київ, 2020. 264 с.; Залізняк О. З давного минулого. Наше Життя. Філадельфія, 1957. Ч. 6. С. 4–5; Кисілевська О. Хто написав нам оцю книжечку. Русова С. Наші визначні жінки. Виннипеґ, 1945. С. 5–9; Л. Б. [Бурачинська Л.]. Памяті великої вчительки. Наше Життя. Філадельфія, 1955. Ч. 2. С. 16; Мірна З. Софія Ф. Русова. Україна у творах її письменників / зібрала С. Русова. Філадельфія, б. р. С. 3–6; Нагачевська З. Ясна зоря Її життя (До 150-річчя від дня народження Софії Русової). Софія Русова: З маловідомого і невідомого. Івано-Франківськ, 2006. Част. 1: «Несторка української педагогічної літератури…». С. 5–14; Передирій В. Русова Софія Федорівна. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1997. Вип. 4. С. 228–232; Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Коломиї (1865–1994 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 1996. С. 117, 118; Савка М. Українська преса у Чехословацькій Республіці (20–30-рр. ХХ ст.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2002. С. 29, 91, 136, 167, 222, 239; Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель: до 155-річчя від дня народження: біобібліогр. покажч. / упоряд.: А. М. Доркену, Т. В. Лога; наук. ред.: П. І. Рогова, А. М. Доркену. Київ, 2010. 175 с.; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліограф. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук, М. М. Комариця, Н. М. Кулеша. Львів, 2009. Т. 2: 1891–1905 рр. С. 171, 176, 189, 190, 279, 360; Львів, 2011. Т. 3: 1906–1910 рр. С. 75, 104, 123, 181, 186, 189, 330, 331, 357, 397, 398, 409–411; Львів, 2014. Т. 4: 1911–1916 рр. С. 302, 347, 391, 450; Львів, 2019. Т. 5: 1917 р. С. 37, 38, 78, 171, 222; Львів, 2020. Т. 6: 1918 р. С. 211, 298, 332; Львів, 2022. Т. 7: 1919 р. С. 163, 245, 296; Львів, 2024. Т. 8: 1920 р. С. 203, 250; Ярема Я. Софія Русова. Рідна Школа. Львів, 1936. Ч. 6. С. 1–2; L. B. [Бурачинська Л.]. Sophia Russova. Наше Життя. Філадельфія, 1957. Ч. 2. С. 17; Zalizniak O. Sophia Russova. Наше Життя. Філадельфія, 1953. Ч. 1. С. 26.
Електронні ресурси: Антонець Н. Б. Русова, Софія Федорівна. Велика українська енциклопедія. https://vue.gov.ua/Русова,_Софія_Федорівна (дата звернення: 09.02.2026); Видатна просвітителька – Софія Русова. «Наша Парафія»: сайт. https://parafia.org.ua/person/rusova-sofiya/ (дата звернення: 09.02.2026); Поперечна Л. Русова Софія Федорівна. Українська бібліотечна енциклопедія. https://ube.nlu.org.ua/article/Русова Софія Федорівна (дата звернення: 09.02.2026); Русова Софія Федорівна. https://uk.wikipedia.org/wiki/Русова_Софія_Федорівна (дата звернення: 09.02.2026).
Світлина: Софія Русова – педагог, державний діяч, просвітитель: до 155-річчя від дня народження: біобібліогр. покажч. / упоряд.: А. М. Доркену, Т. В. Лога; наук. ред.: П. І. Рогова, А. М. Доркену. Київ, 2010. С. 21.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 17.02.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Русова Софія. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/rusova-sofiia/ (дата звернення: 00.00.0000).
