Блажкевич Іванна Омелянівна [09.10.1886, с. Денисів, тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 02.03.1977, там само] – журналістка, публіцистка, письменниця, педагогиня, етнографиня, кооперативна, культурна та громадська діячка.
Дівоче прізвище: Бородієвич.
Варіанти підпису: Ів. Блажкевичева.
Псевдоніми та криптоніми: Городський, Денисівський, Денисовець, Іван з-над Стрипи, Зоня Кордуба, Кума Марта, Купчинецький, Нанашка Марта, Невиділовий, О. Пасіка, Свій, Сторонський, Тета Палажка; Б., І. Б., І. Бл., Ів. Бл., Тод, Т.О.Д.
Народилася в сім’ї народного вчителя Омеляна Бородієвича та його дружини Марії Щепановської. Сестра Остапа і Євгена Бородієвичів. Навчалася у початковій школі в Денисові, впродовж 1896–1900 рр. у Тернопільській жіночій виділовій школі ім. королеви Ядвіги. У 1920 р. екстерном склала іспит зрілості у вчительській семінарії у Львові.
З 1901 р. через хворобу була змушена проживати в батьківському домі та займатися самоосвітою. У 1904 р. ініціювала створення Кружка українських дівчат при читальні товариства «Просвіта» (очолювала його до 1911 р.) у Денисові, згодом – сільських філій товариств «Відродження» та «Сокіл». У цей період розпочала творчу діяльність, а від 1908 р. друкувала в українській галицькій пресі вірші, оповідання, казки, замітки.
У 1911 р. одружилася з педагогом Іваном Блажкевичем. Упродовж 1911–1919 рр. вчителювала у школах сіл Суботів і Залуква (обидва – тепер в Івано-Франківській обл.). У 1920–1921 рр. працювала в українській приватній народній школі ім. М. Шашкевича, яка була заснована товариством «Рідна Школа» у Станиславові (тепер Івано-Франківськ). З 1922 р. проживала у Денисові.
Упродовж життя була активною громадською діячкою. Під час Першої світової війни організовувала підтримку цивільного населення, яке постраждало внаслідок бойових дій, пораненим військовикам, і тих, хто повертався з російського полону; ініціювала створення притулків для сиріт. Була членкинею Товариства охорони дітей і опіки над молоддю, товариства «Сільський Господар» (обіймала посаду секретарки його філії в Галичі), організовувала дитячі садки, читальні, філії «Сільського Господаря». Ініціювала і проводила численні народні збори, віча, мітинги, залучала до громадської роботи і кооперації українське жіноцтво.
Належала до кола тих, хто першими склав присягу на вірність Західноукраїнській Народній Республіці. У листопаді 1918 р. брала активну участь в організації переходу Галича під український контроль. У 1918–1919 рр. входила до складу повітової української національної ради у Станиславові.
І. Блажкевич – активна учасниця українського жіночого руху: очолювала жіночий гурток у Денисові, була референткою Союзу українок з питань кооперації. Згодом, відійшовши від Союзу українок у Львові, брала активну участь у діяльності Союзу українських працюючих жінок «Жіноча громада» (деякий час його очолювала), що був ідейно близьким до Української соціалістично-радикальної партії (УСРП). Окрім того, вона була членкинею Ревізійного союзу українських кооператив, популяризаторкою кооперації, заснувала в Денисові товариства «Каменярі», «Луг», гурток «Сільського Господаря», а також організовувала господарсько-просвітницькі курси й кооперативи на Тернопільщині. На виборах до сейму у 1928 р. висувалася кандидаткою від УСРП. З 1936 р. очолювала Повітовий союз кооператив у Тернополі.
Кооперативну, просвітницьку та громадсько-політичну роботу поєднувала з письменницькою та журналістською діяльністю, публікувалася в «Ілюстрованому калєндарі “Сільський Господар”» (Львів), альманасі «Для неї – все», «Практичному календарі-пораднику “Жіночої Долі” для українського жіноцтва» (обидва – Коломия). У 1936 р. інсценізувала казку І. Франка «Лис Микита», яка була поставлена на сцені львівського театру «Різнородностей» (нині Театр імені М. Заньковецької).
Переслідувалася польською владою: зазнавала обшуків, арештів; у 1919 кілька місяців змушена була переховуватися у лісах поблизу с. Крилос і м. Рожнятів. У листопаді 1938 р. була жорстоко побита польськими шовіністами, через що отримала інвалідність; у 1939 р. певний час перебувала в ув’язненні в тернопільській тюрмі.
Залишалася у Денисові під час першої радянської окупації. У жовтні 1939 р. обиралася депутаткою від Козівського виборчого округу до Народних зборів Західної України. Від осені 1939 р. до літа 1941 р. була директоркою Денисівської семирічної школи.
У липні 1941 р. заснувала сільськогосподарську школу та була її керівницею до 1943 р. З відступом німецьких військ не виїхала з рідного села й продовжила вчителювати до виходу на пенсію у 1950 р. Збирала фольклорні й етнографічні матеріали та ініціювала створення Денисівського краєзнавчого музею, який відкрився у 1967 р.
Членкиня Спілки письменників УРСР від 1963 р.
У 1993 р. Тернопільське обласне управління у справах преси та редакція журналу «Тернопіль» заснували Всеукраїнську літературну премію імені Іванни Блажкевич. Нині – це Обласна премія імені Іванни Блажкевич у номінації «Література для дітей та юнацтва».
Авторка художніх творів для дітей, які друкувалися у пресі та виходили окремими книжками, зокрема «Двоножний зьвір» (1906), «Вертеп» (1924), «Мила книжочка» (1928), «Оповідання» (1931), «Подоляночка» (1958), «Прилетів лелека» (1971), «Хто посіяв промінь» (1976), «Чи є в світі що світліше» (1977), ін. Також друком вийшли книжки на педагогічні та морально-виховні теми «Пушистий король» (1929), «Дитячий садок на селі в часі літніх робіт» (1930), «Культурна людина» (б. р.), посібники для вихователів дитячих садків.
У пресі публікувала матеріали, присвячені питанням виховання дітей, організації дитячих садків, збереження українських шкіл, залучення жіноцтва до роботи в кооперативах, завдань жіночого руху, ролі жінки у національному вихованні дітей та юнацтва, у суспільному житті, а також спогади про українських громадсько-культурних діячів (Т. Бордуляка, О. Вітошинського, О. Кобилянську, В. Стефаника, І. Франка та ін.), статті з історії кооперації, етнографії, літературно-критичні статті, рецензії, замітки та кореспонденції про громадсько-культурне життя Тернопільщини.
Публікаторська активність: «Господарсько-Кооперативний Часопис», «Громадський Голос», «Дзвін», «Домашнє Огнище», «Дорога» (усі – Львів), «Жіноча Воля», «Жіноча Доля» (обидва – Коломия), «Жіночий Голос», «Кооперативна Республика», «Кооперативне Молочарство», «Літопис Червоної Калини», «Молода Україна», «Народне Слово» (усі – Львів), «Наша Культура» (Вінніпег), «Нова Хата», «Новий Час», «Ощадність», «Просвіта», «Рідна Школа», «Світ Дитини», «Сільський Господар» (усі – Львів), «Український Голос» (Перемишль); радянська українська республіканська та обласна преса: «Архіви України», «Вільне життя», «Життя і слово», «Жовтень», «За комуністичну працю», «Ленінське слово», «Музика», «Народна творчість та етнографія», «Радянська Україна», «Радянське слово», «Ровесник».
Література: Баб’як П. Г., Хома В. Іванна Блажкевич: Бібліографічний покажчик. Львів, 1980; Бармак М., Чорна М. Жінка незламного духу: Іванна Блажкевич (1886–1977). Тернопіль, 2021. 400 с.; Блажкевич І. Жінка на бойовій лінії: спогади, щоденник. Тернопіль, 2017. 335 с.; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 45; Вознюк В. А. Іванна Блажкевич – духовна донька Ольги Кобилянської. Тернопіль, 2011. ;8 с.; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ, 1969. С. 443; Життя, віддане Україні. Спогади про Іванну Блажкевич / упоряд. і ред. Я. Федик. Тернопіль, 2006. 160 с.; Іванна Блажкевич: її життя – як смолоскип: бібліогр. покажч. Тернопіль, 2013. 112 с.; Книга пам’яті Іванни Блажкевич. Галич, 1991; Передирій В. Блажкевич Іванна Омелянівна. Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклоп. слов. Львів,1995. Вип. 2. С. 40–42; Лауреати премії імені Іванни Блажкевич – наші земляки. Інформаційний бюлетень. Тернопіль, 2017–2028. 59 с.; Мельничук Б., Хома В. Блажкевич Іванна Омелянівна. Тернопільський Енциклопедичний Словник. Тернопіль, 2004. Т. 1. С. 142–143; Реєстр імен українського біографічного словника. Літери А–Б. Київ, 2008. С. 97; Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Коломиї (1865–1994 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 1996. С. 117, 143; Тридцять літ кооперативної праці. Ювілей тов. Іванни Блажкевичевої. Громадський Голос. Львів, 1937. Ч. 23. С. 2–3; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2009. Т. 2: 1891–1905 рр. С. 115; Т. 3. Кн. 1: 1920–1928 рр. С. 319, 364, 528, 529, 636; Т. 3. Кн. 2: 1929–1939 рр. С. 63, 192, 193, 206, 238, 241, 279; Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. дослідж.: у 3 т. / уклад.: М. М. Романюк, М. В. Галушко. Львів, 2003. Т. 2: 1901–1919 рр. С. 648, 651, 652.
Електронні ресурси: Блажкевич Іванна Омелянівна. https://uk.wikipedia.org/wiki/Блажкевич_Іванна_Омелянівна (дата звернення: 08.06.2026); Шейгец З. Духовна донька Ольги Кобилянської: 49 років тому померла Іванна Блажкевич. Еспресо.Захід. 2 березня 2026. https://zahid.espreso.tv/article-dukhovna-donka-olgi-kobelyanskoi-49-rokiv-tomu-pomerla-ivanna-blazhkevich (дата звернення: 08.06.2026).
Світлина: Життя, віддане Україні. Спогади про Іванну Блажкевич / упоряд. і ред. Я. Федик. Тернопіль, 2006. С. 121.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 26.06.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Блажкевич Іванна. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/blazhkevych-ivanna/ (дата звернення: 00.00.0000).
