Голубець Микола [15.12.1891, м. Львів – 22.05.1942, м. Львів] – редактор, журналіст, критик, мистецтвознавець, історик, письменник, перекладач.
Псевдоніми і криптоніми: М. Віконський, Микола Віконський, Никола Віконський, М. Вільшина, Марко Вільшина, Гуменецький, М. Гуменецький, М. Еліяшевський, Микола Ілляшевський, Микола Іляшевський, М. Любінецький, Микола Любінецький, Мольо, Н. Перекотиполе, M. Eljaszewski; М., М. В., М. В-кий, М. Г., м.г., м.д., Н. М.
Його батько – парох с. Зашків Богдан Еліяшевський, на той час вдівець, мати – Марія Голубець, служниця. При народженні отримав прізвище матері, оскільки був позашлюбною дитиною. Його сестра-двійнятко Софія померла у тримісячному віці.
Навчався в Українській академічній гімназії у Львові. Продовжував студії в Академії мистецтв у Кракові, згодом у Львівському та Віденському університетах. 1909 р. дебютував у пресі як публіцист і мистецький критик.
Із початком Першої світової війни добровольцем пішов на фронт – воював у лавах Українських січових стрільців (УСС), входив до складу Пресової кватири УСС. Від кінця 1914 р. за дорученням Союзу визволення України перебував у таборі для військовополонених у Фрайштадті, Австрія.
Із кінця 1918 року – командир чоти Української галицької армії, брав участь у боях проти поляків під Львовом на Янівському відтинку.
Після воєнних подій одружився із Лесею Бачинською, молодшою сестрою Марії Бачинської-Донцової (щоправда, цей шлюб не був тривалим, згодом стала дружиною Самійла Підгірського). А також із головою пірнув у вир літературно-мистецького життя, а саме – у редакційно-видавничу діяльність. 1921 р. став співзасновником Гуртка діячів українського мистецтва. Із середини 1920-х рр. розпочав співпрацю із концерном «Українська Преса» і був безпосередньо причетний до масштабних видавничих проєктів «Велика історія України від найдавніших часів до 1923 року» та «Історія української культури».
1924 р. одружився вдруге – із Катериною Матчишин, яка підтримувала чоловікову громадсько-культурну діяльність.
Від 1939 р. працював у Львівському міському архіві. Під час німецької окупації сприяв започаткуванню Спілки українських образотворчих мистців, Спілки українських журналістів у Львові, очолював Літературно-мистецький клуб. Помер внаслідок ускладнення від операції на шлунку.
Є автором понад 80 книг і більше 1500 статей. Серед окремих видань: «Начерк історії українського мистецтва» (1922), «Велика історія України» (1935), «Українське малярство XVI–XVII ст.», «Золота книга українського лицарства». У пресі виступав із мистецтвознавчими, краєзнавчими та історичними статтями, рецензіями, історико-критичними нарисами.
Редакторсько-видавнича діяльність: видавець і відповідальний редактор місячника «Світ» (Львів) у 1917–1918 рр., часопису «Маски» (Львів) у 1923 р., місячника «Українське Мистецтво» (Львів) у 1926 р., тижневика «Неділя» (Львів) у 1928–1931, 1939 рр., часопису «Світ» (Львів) у 1931 р., щоденника «Час» (Львів) у 1931–1932 рр.; відповідальний редактор двотижневика «Золочівське Слово» (Золочів) у 1919 р., газети «Свобода» (Львів, Відень, Станиславів) у 1924–1925 рр., тижневика «Нове Слово» (Львів) у 1932 р.; фактичний редактор часопису «Життя і Мистецтво» (Львів) у 1920 р., місячника «Шляхи» (Львів) у 1915–1918 рр.; ініціатор і співредатор тижневика «Розвага» (Фрайштадт) у 1915–1918 рр.; голова редколегії журналу «Жало» (Львів) у 1913 р.; член редколегій газет «Недїля» (Львів) у 1911–1912 рр., «Нове Слово» (Львів) у 1912–1914 рр., журналів «Ілюстрована Україна» (Львів) у 1913–1914 рр., газет «Громадський Вістник» (Львів) у 1922 р.; член редакційного колективу щоденника «Новий Час» (Львів) у 1928–1938 рр. та його тижневого додатка «Література й Мистецтво» (Львів) у 1928–1931 рр., часопису «Наш Прапор» (Львів) у 1932–1938 рр.
Публікаторська діяльність: «Визволення», «Вістник», «Вперед!», «Громадська Думка», «Громадський Вістник», «Діло», «Жало», «Життя і Знання», «Життя і Мистецтво», «Жінка», «Записки Чина св. Василія Великого» (усі – Львів), «Золочівське Слово» (Золочів), «Ілюстрована Україна», «Література і мистецтво», «Література. Мистецтво. Наука» (додаток до «Мети»), «Література й Мистецтво» (додаток до «Нового Часу») (усі – Львів), «Літературно-Науковий Вістник» (Львів, Київ), «Літопис Червоної Калини», «Львівські Вісті», «Маски», «Мистецтво», «Митуса», «Назустріч», «Народне Слово», «Наш Прапор», «Наші Дні», «Неділя», «Недїля», «Нова Хата», «Нове Слово» (1912–1914), «Нове Слово» (1932–1933), «Новий Час», «Оса», «Письмо з Просвіти», «Поступ», «Рада» (усі – Львів), «Розсвіт» (Раштат, Раштат (Баден)), «Розвага» (Фрайштадт), «Світ» (1906–1907, 1917–1918), «Світ» (1931), «Світ Дитини», «Світло й Тінь» (усі – Львів), «Свобода» (Львів, Відень, Станиславів), «Сїчові Вісти», «Стара Україна», «Українська Думка» (усі – Львів), «Українська Хата» (Київ), «Українське Мистецтво», «Українське Слово», «Український Вістник» (усі – Львів), «Український Голос» (Перемишль), «Час» (Львів), «Чорна Рада» (Відень), «Шляхи» (Львів);
«Wiadomości Konserwatorskie» (Львів).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 94–95; Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865—1939 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2001. С. 161; Кедрин І. Життя–Події–Люди: Спомини і коментарі. Ню Йорк, 1976. С. 56; З теки карикатур «Зиза». Зиз. 1929. Ч. 13. С. 5; Микола Голубець: біобіліогр. покажч. / уклад. С. П. Костюк. Львів, 2005. 150 с.; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 191–192; Сніцарчук Л. Українська сатирично-гумористична преса Галичини 20–30-х рр. ХХ ст.: історико-функціональний аспект та інтерпретаційні особливості. Львів, 2001. С. 70, 220–221; У. С. [Самчук У.]. Людина в окулярах. Український Голос. 1942. 11 черв. С. 3; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст. : іст.-бібліогр. дослідж. Т. 2: 1891–1905 рр. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2009. С. 163, 277; Т. 3: 1906–1910 рр. Львів, 2011. С. 135, 139, 249; 331; Т. 4: 1911–1916 рр. Львів, 2014. С. 24, 33, 188, 190, 210, 262, 315–316, 434; Цимбала О. Громадська та наукова діяльність Миколи Голубця (1891–1942): дис. … канд. іст. наук: спец. «Історія України». Львів, 2017. 311 с.
Електронні ресурси: Воробкало Дзвінка [Середа О.]. Невтомний «богеміст» Мольо. Zbruč. 2016. 15 груд. URL: http:.zbruc.eu/node/60028 (дата звернення: 08.09.2025).
Світлина: Фонди Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника.
Оксана Середа
Опубліковано 12.09.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Голубець Микола. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/holubets-mykola/ (дата звернення: 00.00.0000).
